Інструкція Зарсіо
Склад
діюча речовина: філграстим (рекомбінантний людський гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор);
1 мл розчину містить 60 млн ОД (600 мкг) або 96 млн ОД (960 мкг) філграстиму;
попередньо заповнений шприц (шприц-доза) містить 30 млн ОД (300 мкг) або 48 млн ОД (480 мкг) філграстиму в 0,5 мл;
допоміжні речовини:кислота глутамінова, сорбіт (Е 420), полісорбат 80, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма
Розчин для ін’єкцій або інфузій.
Фармакотерапевтична група
Цитокіни та імуномодулятори. Колонієстимулюючі фактори.
Код АТС L0ЗА A02.
Показання
Скорочення тривалості та зниження частоти виникнення нейтропенії та фебрильної нейтропенії у хворих, які отримують цитотоксичну хіміотерапію з приводу злоякісних захворювань (за винятком хронічного мієлолейкозу та мієлодиспластичного синдрому);
скорочення тривалості нейтропенії та її клінічних наслідків у хворих, які отримують мієлоаблативну терапію з подальшою алогенною або аутологічною трансплантацією кісткового мозку;
мобілізація периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК), у тому числі після мієлосупресивної терапії;
довготривала терапія для збільшення кількості нейтрофілів і зменшення частоти і тривалості інфекційних ускладнень у дітей та дорослих з тяжкою спадковою, періодичною або ідіопатичною нейтропенією та абсолютним числом нейтрофілів ≤ 0,5 х 109/л та тяжкими або рецидивуючими інфекціями в анамнезі;
зниження ризику бактеріальних інфекцій та лікування стійкої нейтропенії (абсолютне число нейтрофілів ≤ 1 х 109/л) у пацієнтів з розгорнутою стадією ВІЛ-інфекції при неефективності інших засобів контролю нейтропенії;
мобілізація периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК) у здорових донорів для алогенної трансплантації ПСКК.
Протипоказання
Підвищена чутливість до філграстиму, колонієстимулюючих факторів, Escherichia coli або до будь-яких допоміжних речовин.
Тяжка спадкова нейтропенія (синдром Костмана) з цитогенетичними порушеннями та аутоімунна нейтропенія.
Термінальна стадія ХНН.
Хронічний мієлолейкоз та мієлодиспластичний синдром.
Спосіб застосування та дози
Терапію препаратом Зарсіо можна проводити в лікувальних закладах, де є необхідне діагностичне устаткування. Лікарі повинні мати досвід застосування лікарських засобів, що містять гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор (Г-КСФ) та лікування хворих з гематологічними захворюваннями.
Процедури мобілізації і аферезу слід проводити при взаємодії з лікарями, які мають відповідний досвід і можливість необхідного моніторингу клітин-попередників гемопоезу.
Нейтропенія у хворих, які отримують цитотоксичну хіміотерапію з приводу злоякісних захворювань.
Рекомендована добова доза препарату становить 0,5 млн ОД/кг (5 мкг/кг) маси тіла 1 раз на добу. Першу дозу препарату слід вводити не раніше ніж через 24 години після курсу цитотоксичної хіміотерапії. Препарат застосовують, поки загальна кількість нейтрофілів у клінічному аналізі крові не перевищить очікуваний рівень і не досягне нормальних значень. Після хіміотерапії з приводу солідних пухлин, лімфом і лімфолейкозу тривалість лікування до досягнення вказаних значень становить до 14 днів. Після індукційної і консолідаційної терапії гострого мієлоїдного лейкозу тривалість лікування може бути значно збільшена (до 38 днів) залежно від виду, дози та схеми застосованої цитотоксичної хіміотерапії.
У пацієнтів, які отримують цитотоксичну хіміотерапію, минуще збільшення числа нейтрофілів зазвичай спостерігається через 1-2 доби після початку лікування препаратом Зарсіо. Але для досягнення стабільного терапевтичного ефекту необхідно продовжувати терапію доти, доки кількість нейтрофілів не перевищить очікуваний мінімум і не досягне нормальних значень. Не рекомендується передчасно відміняти лікування препаратом до переходу кількості нейтрофілів через очікуваний мінімум.
Спосіб введення
Препарат Зарсіо застосовують у вигляді підшкірних ін’єкцій або внутрішньовенних інфузій протягом 30 хвилин 1 раз на добу. В більшості випадків переважає підшкірний шлях введення. При внутрішньовенному введенні одноразової дози тривалість ефекту препарату може скорочуватись. Клінічна значущість цих даних щодо застосування багаторазових доз препарату не встановлена. Вибір способу введення залежить від особливостей конкретної клінічної ситуації і визначається для кожного хворого окремо.
Хворі, які отримують мієлоаблативну терапію з подальшою трансплантацією кісткового мозку.
Рекомендована початкова доза препарату Зарсіо – 1 млн ОД/кг (10 мкг/кг) маси тіла на добу. Першу дозу слід вводити не раніше ніж через 24 години після проведення цитотоксичної хіміотерапії, і не пізніше ніж через 24 години після трансплантації кісткового мозку.
Корекція дози: після максимального зниження числа нейтрофілів (надира) добову дозу препарату Зарсіо необхідно скоректувати залежно від зміни числа нейтрофілів (див. таблицю).
Підбір дози препарату Зарсіо у відповідь на досягнення надира.
Абсолютна кількість нейтрофілів (АКН) Коректування дози препарату Зарсіо
АКН > 1 x 109/л протягом 3 діб поспіль Зниження дози до 0,5 млн ОД/кг (5 мкг/кг) маси тіла на добу
АКН > 1 x 109/л протягом наступних 3 діб поспіль Відміна препарату
Якщо під час лікування АКН знижується до рівня 5 х 109/л. Хворим, які не отримували інтенсивної хіміотерапії, проводять 1 сеанс лейкаферезу. В окремих випадках рекомендується проводити додаткові сеанси лейкаферезу.
Мобілізація ПСКК у здорових донорів перед алогенною трансплантацією ПСКК.
Для мобілізації ПСКК перед алогенною трансплантацією ПСКК для здорових донорів рекомендована доза препарату Зарсіо становить 1 млн ОД/кг (10 мкг/кг) маси тіла на добу протягом 4-5 діб поспіль. Лейкаферез проводять з 5 доби і за необхідності продовжують до 6 доби з метою отримання 4 x 106 CD34+ клітин/кг маси тіла реципієнта.
Спосіб введення
Перед інфузією препарат розчиняють у 20 мл 5 % розчину глюкози.
Довготривала терапія для збільшення кількості нейтрофілів і зменшення частоти і тривалості інфекційних ускладнень у дітей та дорослих з тяжкою спадковою, періодичною або ідіопатичною нейтропенією (ТХН)
Спадкова нейтропенія
Рекомендована початкова доза – 1,2 млн ОД/кг (12 мкг/кг) маси тіла на добу шляхом одноразової підшкірної ін’єкції або дрібними дозами.
Ідіопатична і періодична нейтропенія
Рекомендована початкова доза – 0,5 млн ОД/кг (5 мкг/кг) маси тіла на добу одноразово або дрібними дозами.
Підбір дози
Препарат Зарсіо вводять щоденно до досягнення і стабільного перевищення показника кількості нейтрофілів 1,5х109/л. Після досягнення терапевтичного ефекту визначають мінімальну ефективну дозу для підтримання цього рівня. Для підтримання необхідної кількості нейтрофілів потрібне тривале щоденне введення препарату. Через 1-2 тижні лікування початкову дозу можна подвоїти або наполовину зменшити залежно від ефективності терапії. Надалі кожні 1-2 тижні проводять індивідуальну корекцію дози для стабілізації середньої кількості нейтрофілів у діапазоні від 1,5х109/л до 10х109/л. Хворим з тяжкими інфекціями можна застосувати схему з більш швидким збільшенням дози. Безпека застосування філграстиму при тривалому лікуванні хворих дозами Зарсіо, вищими за 2,4 млн ОД (24 мкг/кг) на добу, не встановлена.
Зниження ризику бактеріальних інфекцій та лікування стійкої нейтропенії у пацієнтів з розгорнутою стадією ВІЛ-інфекції
Відновлення кількості нейтрофілів
Рекомендована початкова доза препарату – 0,1 млн ОД/кг (1 мкг/кг) маси тіла на добу зі збільшенням дози до 0,4 млн ОД (4 мкг/кг) маси тіла на добу шляхом одноразової підшкірної ін'єкції до нормалізації кількості нейтрофілів (АКН > 2,0 x 109/л). Нормалізація кількості нейтрофілів зазвичай настає через 2 доби. У рідкісних випадках ( 2 х 109/л.
Особливі категорії хворих
Корекція дози не потрібна пацієнтам з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю, тому що їх фармакокінетичні та фармакодинамічні показники виявились подібними таким у здорових добровольців.
Особливих рекомендацій щодо застосування препарату Зарсіо пацієнтам літнього віку немає.
Рекомендації перед застосуванням
Перед застосуванням препарату проводять візуальний контроль вмісту попередньо заповненого шприца. Розчин повинен бути прозорим, без частинок. Короткочасний вплив низьких температур не впливає негативно на стабільність препарату. Препарат не містить консервантів. Щоб уникнути мікробної контамінації, слід враховувати, що препарат Зарсіо в попередньо заповненому шприці призначений тільки для одноразового застосування.
Рекомендації щодо розведення препарату.
Препарат Зарсіо можна вводити в розведеному вигляді в 5 % розчині глюкози. Розведення до концентрації менше 0,2 млн ОД/мл (2 мкг/мл) не рекомендується. При розведенні в концентрації
1,5 млн ОД/мл (15 мкг/мл) необхідно додатково ввести людський альбумін до досягнення концентрації 2 мг/мл. Наприклад, для досягнення об’єму розчину 20 мл і загальної дози препарату Зарсіо 30 млн ОД (300 мкг/мл) необхідно додаткове введення розчину альбуміну в об’ємі 0,2 мл (20 % розчин).
При розведенні в розчині глюкози препарат поглинається склом та іншими матеріалами, що використовуються для інфузійного введення. Заборонено використовувати розчин хлориду натрію для розведення препарату.
Переважні ділянки тіла для підшкірного введення Зарсіо показані на рисунку:
Побічні реакції
Подані нижче дані описують побічні реакції, про які повідомлялося у клінічних випробуваннях та в спонтанних повідомленнях. У межах кожної частотної групи небажані ефекти зазначені в порядку зменшення ступеня тяжкості. Дані представлені окремо для хворих зі злоякісними пухлинами, для здорових донорів, яким проводили процедуру мобілізації ПСКК, для пацієнтів із ТХН та пацієнтів з ВІЛ інфекцією, відображаючи різний профіль побічних реакцій у цих популяціях.
Частота виникнення побічних реакцій класифікується таким чином: дуже поширені (≥ 1/10); поширені (≥ 1/100, < 1/10); непоширені (≥ 1/1000, < 1/100); рідко поширені (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко поширені (< 1/10000).
Найчастішими побічними явищами на тлі терапії із застосуванням філграстиму є біль у кістках та м’язах від низького до середнього ступеня тяжкості спостерігається у 10 % пацієнтів, високого ступеня тяжкості – у 3 % пацієнтів. Біль у кістках та м’язах, як правило, усувається при прийомі стандартних знеболювальних засобів.
Алергічні реакції у пацієнтів спостерігалися при першому або наступних введеннях філграстиму, частіше при внутрішньовенному введенні препарату. У деяких випадках симптоми з’являлися знову при проведенні провокаційної проби, що свідчить про причинно-наслідковий зв’язок. У випадках серйозних алергічних реакцій у подальшому філграстим пацієнту застосовувати не слід.
Повідомляється також про випадки хвороби «трансплантат проти господаря» (ХТПГ) (див. «Побічні реакції», розділ c).
При мобілізації ПСКК у здорових донорів найчастішим небажаним ефектом був біль у м'язах та кістках.
Також у донорів відзначався лейкоцитоз, а після застосування філграстиму з наступним лейкаферезом – тромбоцитопенія. Є повідомлення про випадки спленомегалії та розривів селезінки. Зафіксовано кілька випадків летального розриву селезінки.
У пацієнтів з ТХН найчастішими небажаними явищами, пов'язаними із застосуванням філграстиму, були біль у кістках, м’язово-скелетний біль та спленомегалія. Мієлодиспластичний синдром (МДС) або лейкоз розвивалися у пацієнтів зі спадковими нейтропеніями, які отримували лікування філграстимом.
Синдром капілярної втрати, який становить загрозу життю при відсутності негайного лікування, фіксувався нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100) у пацієнтів зі злоякісними пухлинами та здорових донорів, які проходили процедуру мобілізації ПСКК після застосування гранулоцитарних колонієстимулюючих факторів (див. розділ 4.4 та підрозділ с нижче).
У клінічних дослідженнях хворих з ВІЛ інфекцією – тільки м’язово-скелетний біль, біль у кістках та міалгія були розцінені як такі, що пов'язані із застосуванням філграстиму.
Побічні реакції, що спостерігались у пацієнтів з онкологічними захворюваннями
З боку крові та лімфатичної системи
Непоширені – розрив селезінкиa, спленомегаліяa, криза при серповидно-клітинній анеміїa.
З боку імунної системи
Поширені – гіперчутливість до лікарського засобу, алергічні реакції, в тому числі анафілактичні реакції, висипання на шкірі, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, задишка та артеріальна гіпотензія.
Непоширені – хвороба «трансплантат проти господаря» b.
З боку обміну речовин
Дуже поширені – збільшення вмісту сечової кислоти в крові, збільшення лактатдегідрогенази в крові, зниження апетитуa.
Непоширені – псевдоподаграa.
З боку нервової системи
Дуже поширені – головний більа.
З боку судинної системи
Поширені - артеріальна гіпотензія;
Непоширені - захворювання, спричинені оклюзією венd, та порушення балансу рідини в організмі, синдром капілярної втратиa.
З боку шкіри та підшкірних тканин
Непоширені – синдром Світа, шкірний васкуліт.
З боку респіраторної системи, органів грудного та медіастинального відділів
Дуже поширені – біль у ротоглотціа, кашельа, задишка.
Поширені – кровохаркання.
Непоширені – ГРДСa, дихальна недостатністьa, набряк легенівa, інстерстиціальне захворювання легеніва, легеневий інфільтратa, легеневі кровотечі.
З боку органів травного тракту
Дуже поширені – діареяа, блюванняа, запориа, нудотаа.
З боку гепатобіліарної системи
Дуже поширені – підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази в крові, лужної фосфатази.
З боку шкіри та підшкірної тканини
Дуже поширені – висипанняа, алопеціяа.
Непоширені – синдром Світа, шкірний васкуліта.
З боку кістково-м’язової системи та сполучних тканин
Дуже поширені – біль у м’язах та кісткахс;
Рідко поширені – загострення ревматоїдного артриту.
З боку нирок та сечовивідних шляхів
Поширені – переважно дизурія;
Непоширені - патологічні зміни в аналізі сечі.
Загальні розлади та реакції в місці введення
Дуже поширені – астеніяа,слабкістьа, запалення слизових оболонока;
Поширені - біль у грудяхa;
Непоширені – більa.
Лабораторні показники
Дуже поширені – підвищення концентрації в крові лужної фосфатази, лактатдегідрогенази (ЛДГ), гамма-глутамілтрансферази (ГГТ), сечової кислоти (оборотне, дозозалежне, низької або середньої тяжкості).
Введення філграстиму не підвищувало частоти побічних явищ, зумовлених цитотоксичною хіміотерапією. До побічних явищ, що спостерігалися з однаковою частотою у пацієнтів, які отримували філграстим/хіміотерапію, та пацієнтів, які отримували плацебо/хіміотерапію, належать нудота та блювання, алопеція, діарея, втомлюваність, анорексія, мукозити, головний біль, кашель, висипання на шкірі, біль у грудях, загальна слабкість, біль у горлі, запор та невизначений біль.
У пацієнтів, яким проводили хіміотерапію із введенням високих доз препаратів з подальшою трансплантацією аутологічного кісткового мозку, спостерігалися порушення з боку судинної системи. Причинно-наслідкового зв’язку реакції із застосуванням філграстиму встановлено не було. Є повідомлення про окремі випадки синдрому Світа (гострий гарячковий непрофільний дерматоз) у пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Однак з урахуванням того, що більшість із цих пацієнтів страждали на лейкемію, захворювання, яке часто призводить до синдрому Світа, причинно-наслідкового зв’язку із застосуванням філграстиму підтверджено не було.
а Див. розділ c.
b Повідомлялося про випадки реакції «трансплантат проти господаря» та про летальні випадки серед пацієнтів, які отримували Г-КСФ після трансплантації аллогенного кісткового мозку (див. розділ с).
c включає біль у кістках, біль у спині, артралгії, міалгії, біль у кінцівках, м’язово-скелетні болі, м’язово-скелетний біль у ділянці грудної клітки, біль у ділянці шиї.
d Спостерігалися у клінічній практиці (після реєстрації препарату) у пацієнтів, яким проводили пересадку кісткового мозку або мобілізацію ПСКК.
e Випадки спостерігалися у клінічних дослідженнях.
Побічні реакції, що спостерігались у пацієнтів з ТХН
З боку системи кровотворення та лімфатичної системи
Дуже поширені – анемія, спленомегалія;
Поширені – розрив селезінки, тромбоцитопенія;
Непоширені – порушення функцій селезінки.
З боку обміну речовин
Дуже поширені – гіперурикемія, зменшення концентрації глюкози в крові, збільшення рівня лактатдегідрогенази (ЛДГ) в крові;
З боку нервової системи
Дуже поширені – головний біль.
З боку респіраторної системи, органів грудного та медіастинального відділів
Дуже поширені – носові кровотечі.
З боку травного тракту
Дуже поширені – діарея.
З боку гепатобіліарної системи
Дуже поширені – гепатомегалія, підвищення концентрації в крові лужної фосфатази та аспартатамінотрансферази (АСТ).
З боку шкіри та підшкірних тканин
Дуже поширені – висипання;
Поширені - шкірний васкуліт, алопеція.
З боку кістково-м’язової системи та сполучних тканин
Дуже поширені – болі в м'язах та кістках*, артралгія;
Поширені – остеопороз.
З боку нирок та сечовивідних шляхів
Поширені – гематурія;
Непоширені – протеїнурія.
Загальні порушення та порушення у місці введення
Поширені – біль у місці введення.
* включає біль у кістках, біль у спині, артралгії, міалгії, біль у кінцівках, м’язово-скелетні болі, м’язово-скелетний біль у ділянці грудної клітки, біль у ділянці шиї.
Побічні реакції, що спостерігались у здорових донорів, яким проводили мобілізацію ПСКК
З боку імунної системи
Непоширені – алергічні реакції високого ступеня тяжкості: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, кропив’янка, висипання на шкірі.
З боку системи кровотворення та лімфатичної системи
Дуже поширені – лейкоцитоз (концентрація лейкоцитів > 50 х 109/л), тромбоцитопенія (концентрація тромбоцитів < 100 х 109/л; тимчасова);
Поширені – спленомегалія;
Непоширені – розрив селезінки.
З боку обміну речовин
Поширені – збільшення рівня лактатдегідрогенази (ЛДГ) в крові;
Непоширені – гіперурикемія (підвищення концентрації сечової кислоти в крові).
З боку нервової системи
Дуже поширені – головний біль.
З боку судинної системи
Непоширені – синдром капілярної втратиа
З боку респіраторної системи, органів грудного та медіастинального відділів
Поширені – задишка;
Непоширені – кровохаркання, легеневі кровотечі, легеневий інфільтрат, киснева недостатність.
З боку гепатобіліарної системи
Поширені – підвищення концентрації в крові лужної фосфатази
Непоширені – підвищення концентрації в крові аспартатамінотрансферази (АСТ)
З боку кістково-м’язової системи та сполучних тканин
Дуже поширені – біль у м’язах та кістках;
Непоширені – загострення ревматоїдного артриту та симптомів артриту.
aДив. розділ c
* включає біль у кістках, біль у спині, артралгії, міалгії, біль у кінцівках, м’язово-скелетні болі, м’язово-скелетний біль у ділянці грудної клітки, біль у ділянці шиї.
У деяких випадках спостерігалися побічні явища з боку легенів, що призводило до дихальної недостатності або респіраторного дистрес-синдрому дорослих (РДСД), подеколи летальних. Надходили повідомлення про дуже рідкісні випадки побічних явищ з боку легенів (кровохаркання, легеневі кровотечі, інфільтрація легенів, задишка та киснева недостатність) у здорових донорів.
Побічні реакції, що спостерігались у пацієнтів з ВІЛ-інфекціями
З боку системи кровотворення та лімфатичної системи
Поширені - порушення функції селезінки, спленомегалія.
З боку кістково-м’язової системи та сполучних тканин
Дуже поширені - біль у м’язах та кістках*.
* включає біль у кістках, біль у спині, артралгії, міалгії, біль у кінцівках, м’язово-скелетні болі, м’язово-скелетний біль у ділянці грудної клітки, біль у ділянці шиї.
c. Опис окремих побічних реакцій
Повідомлялося про випадки хвороби «трансплантат проти господаря» та про летальні випадки серед пацієнтів, які отримували Г-КСФ після трансплантації алогенного кісткового мозку.
Капілярні втрати спостерігалися у звичайній клінічній практиці (після реєстрації препарату) при використанні Г-КСФ. В основному ці випадки відбувалися у хворих з пізніми стадіями захворювання, сепсисом, у пацієнтів, які отримували багатокомпонентну хіміотерапію, або проходили процедуру аферезу.
Пацієнти зі злоякісними пухлинами
За даними рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних досліджень філграстим не збільшував частоти побічних реакцій на цитотоксичну хіміотерапію. Небажані явища, що з однаковою частотою відзначалися у хворих, які одержували філграстим/хіміотерапію та плацебо/хіміотерапію, включали нудоту, блювання, алопецію, діарею, загальну слабкість, анорексію, запалення слизових оболонок, головний біль, кашель, шкірні висипання, біль у грудній клітці, біль у горлі, запори та неспецифічні болі.
У повсякденній клінічній практиці (після реєстрації препарату) у пацієнтів, які отримували філграстим, реєструвалися випадки шкірного васкуліту. Патогенез васкуліту у пацієнтів, які отримували філграстим, наразі невідомий. У рамках клінічних досліджень частота виникнення васкуліту оцінювалась як нечасто (≥1/1 000 до
Обратите внимание, что инструкция по применению
Зарсіо упрощенная версия сайта www.aptekaplus.com.ua. Перед приобретением и использованием препарата Вы должны проконсультироваться с лечащим врачом!
