Інструкція Пропанорм
Склад
діюча речовина: пропафенон;
1 мл розчину містить пропафенону гідрохлориду 3,5 мг;
допоміжні речовини: глюкози моногідрат, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма
Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група
Кардіологічні препарати. Антиаритмічні засоби IC класу. Пропафенон. Код АТС С01В С0З.
Показання
Лікування:
суправентрикулярної тахіаритмії, в т.ч. тахікардії із залученням AV-вузла, суправентрикулярної тахікардії при синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW), а також пароксизмальної форми тріпотіння/фібриляції передсердь;
тяжкої симптоматичної вентрикулярної тахіаритмії.
Протипоказання
Гіперчутливість до активної речовини або до будь-якого компонента препарату;
AV-блокада II та III ступеня за відсутності кардіостимулятора;
синоатріальна блокада;
блокада правої ніжки пучка Гіса одночасно з блокадою однієї з гілок лівої ніжки пучка
Гіса (біфасцикулярна блокада) за відсутності кардіостимулятора;
неконтрольована хронічна серцева недостатність (фракція викиду лівого шлуночка < 35 %);
кардіогенний шок (крім аритмогенного);
тяжка симптоматична синусова брадикардія (частота серцевих скорочень < 50 уд/хв);
синдром слабкості синусового вузла;
артеріальна гіпотензія (при показниках артеріального систолічного тиску < 90 мм рт. ст.);
гіпокаліємія, гіперкаліємія (необхідна корекція порушень калієвого обміну до початку
лікування); інший електролітний дисбаланс;
тяжкі хронічні обструктивні захворювання легенів;
бронхоспазм;
міастенія гравіс;
тяжка печінкова недостатність;
порушення функції нирок;
виявлений синдром Бругада.
Препарат протипоказаний у перші 3 місяці після гострого інфаркту міокарда, а також у пацієнтів зі зниженим серцевим викидом (крім пацієнтів із передсердною аритмією, яка загрожує життю).
Спосіб застосування та дози
Вводять внутрішньовенно. Терапію Пропанормом рекомендується проводити під контролем лікаря, досвідченого в лікуванні аритмій. Індивідуальну підтримуючу дозу слід визначати за умов кардіологічного спостереження, що включає моніторинг ЕКГ (комплекс QRS, інтервали PR і QTc ), контроль артеріального тиску та показників системи кровообігу.
Лікування необхідно розпочинати із введення більш низької дози. Бажаний терапевтичний ефект часто настає після введення дози 0,5 мг/кг. Звичайна терапевтична разова доза становить 1 мг/кг маси тіла (при середній масі тіла в 70 кг відповідає 20 мл). За необхідності разову дозу можна збільшити до 2 мг/кг (при середній масі тіла в 70 кг відповідає 40 мл).
Внутрішньовенні ін’єкції необхідно вводити поступово протягом 3–5 хвилин. Інтервал між
ін’єкціями – не менше 90–120 хвилин. Якщо буде зареєстровано розширення комплексу QRS або зміни частоти серцевих скорочень, пов’язаних із подовженням інтервалу QT більш ніж на
20 %, внутрішньовенне введення препарату необхідно припинити.
Максимальна добова доза становить 560 мг.
Приготування та зберігання інфузійного розчину.
Препарат повинен бути підготовлений для парентерального застосування в асептичних умовах додаванням стерильного 5 % розчину глюкози.
У зв’язку з можливим утворенням осаду при приготуванні інфузійного розчину не слід використовувати фізіологічний розчин.
Після розкриття ампули рекомендується зберігати препарат при температурі 2-8 ºС не більше 24 годин.
Хімічна і фізична стабільність розчину препарату після розведення в 5 % розчині глюкози зберігається протягом 72 годин при температурі 25 °С.
Короткочасна інфузія
При введенні препарату у формі короткочасних інфузій протягом 1–3 годин дозування становить 0,5 –1 мг/хв. Максимальна доза становить 180 мг.
Повільна внутрішньовенна інфузія
При введенні препарату шляхом повільної внутрішньовенної інфузії максимальна добова доза
повинна становити 560 мг (що еквівалентно 160 мл препарату Пропанорм, розчин для ін’єкцій 3,5 мг/мл).
Особи літнього віку
Під час лікування спостерігалися більш високі концентрації пропафенону у плазмі крові. Тому у пацієнтів літнього віку клінічну відповідь на лікування можна отримати при застосуванні препарату в нижчих дозах.
У пацієнтів літнього віку зі значною недостатністю функції лівого шлуночка (фракція викиду
< 35 %) або при органічних захворюваннях міокарда лікування слід розпочинати з найменш ефективної дози з поступовим її збільшенням під ретельним спостереженням лікаря. Це також стосується і підтримуючої дози. Будь-яке необхідне підвищення дози повинно відбуватися через 5-8 днів лікування.
Порушення функції нирок та/або печінки
У пацієнтів з порушенням функції нирок та/або печінки може спостерігатися кумуляція активної речовини препарату при застосуванні стандартних терапевтичних доз. Тому таким пацієнтам дозу пропафенону слід підбирати під контролем ЕКГ та концентрації у плазмі крові.
Побічні реакції
Побічні реакції, що зустрічаються при застосуванні пропафенону гідрохлориду, систематизовані за класами органів і систем та за частотою їх виникнення:
дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10 000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), включаючи поодинокі випадки. Більшість побічних явищ є дозозалежними і виникають при перевищенні дозування на початку терапії та носять зазвичай легкий і минущий характер, і лише зрідка потребують припинення лікування.
З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – підвищення рівнів антинуклеарних антитіл, лейкоцитопенія та/або гранулоцитопенія, або тромбоцитопенія; агранулоцитоз. Склад периферичної крові нормалізувався після припинення прийому препарату.
З боку імунної системи: рідко – алергічні реакції, реакції гіперчутливості (що проявляються холестазом, дискразією крові).
З боку серцево-судинної системи: часто – артеріальна гіпотензія, включаючи постуральну гіпотензію та ортостатичну гіпотензію; можливі аритмогенні ефекти (брадикардія, шлуночкові тахікадії, порушення провідності синусового або AV-вузла (синоатріальна, атріовентрикулярна або інтравентрикулярна блокада), брадиаритмія, застійна серцева недостатність. Особливо у пацієнтів літнього віку з порушеннями функції міокарда можливі циркуляторні порушення з постуральною гіпотензією. Також можуть розвинутися проаритмічні ефекти, що проявляються прискоренням серцевого ритму (тахікардія) або вентрикулярною фібриляцією.
З боку травної системи: рідко – особливо при прийомі високих доз можливі скарги з боку шлунково-кишкового тракту, такі як втрата апетиту, нудота, блювання, метеоризм і запор, сухість у роті, гіркий присмак або втрата чутливості у ротовій порожнині, біль у животі, діарея, здуття живота, позиви на блювання.
З боку нервової системи: рідко – запаморочення, головний біль, парестезія, синкопе, атаксія, неспокій, нічні кошмари та порушення сну, екстрапірамідні симптоми, вертиго, пропасниця.
У дуже рідкісних випадках при передозуванні спостерігалися судоми.
З боку психіки: рідко – тривожність та сплутаність свідомості, психічні розлади.
Метаболічні порушення: рідко – анорексія.
З боку органів зору: рідко – затьмарений зір, нечіткість зору.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко – почервоніння, свербіж, екзантема, шкірні висипання, кропив’янка.
З боку гепатобіліарної системи: рідко – порушення з боку печінки, включаючи гепатоцелюлярне ураження, холестаз, жовтяницю та гепатит.
З боку кістково-м’язової системи: рідко – люпус-синдром.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже рідко – після прийому високих доз спостерігалося зниження потенції та зменшення кількості сперматозоїдів. Всі ці симптоми є тимчасовими та зникають після відміни препарату.
З боку дихальної системи: рідко – порушення дихання, бронхоспазм.
Лабораторні дослідження: підвищення активності ферментів печінки (трансаміназ, лужної фосфатази) у сироватці крові.
Загальні порушення і реакції у місці аплікації: часто – біль у грудях, нечасто – слабкість, підвищена втомлюваність.
Передозування
При прийомі препарату у дозах, що значно перевищують терапевтичні, можлива поява симптомів передозування. Досвід лікування передозування обмежений. Специфічний антидот невідомий.
Симптоми:
з боку серцево-судинної системи: порушення генерації та проведення імпульсу (подовження інтервалу PQ, розширення комплексу QRS, пригнічення автоматизму синусового вузла, AV-блокада, шлуночкова тахікардія, тріпотіння передсердь та фібриляція шлуночків); брадикардія, аритмія, асистолія, порушення внутрішньошлуночкової провідності, серцева недостатність. Зменшення скоротливості (негативний інотропний ефект) може призвести до розвитку артеріальної гіпотензії, яка у тяжких випадках може призвести до кардіогенного шоку;
інші: головний біль, запаморочення, порушення зору, парестезія, тремор, нудота, запор і сухість у роті.
У тяжких випадках отруєння можуть спостерігатися тоніко-клонічні судоми, парестезія, сонливість, кома та зупинка дихання.
При появі ознак передозування необхідно знизити дози або відмінити препарат. Лікування передозування полягає у внутрішньовенному введенні натрію лактату і калію хлориду. Іноді виникає необхідність у введенні глюкагону, адреналіну (епінерфіну) і навіть у застосуванні кардіостимуляції.
Лікування.
Терапевтичні заходи направлені на видалення речовини з організму та відновлення стабільності серцево-судинної системи.
Особливі заходи
Брадикардія: припинення прийому препарату; атропін, якщо показаний.
Синоаурикулярна блокада та AV-блокада ІІ та ІІІ ступеня: атропін; орципреналін; кардіостимуляція, якщо показана.
Інтравентрикулярна блокада (блокада ніжок пучка Гіса): припинення застосування препарату. Кардіоверсія, якщо необхідна. Якщо застосування електростимуляції неможливо, призначають високі дози орципреналіну для зменшення інтервалу QRS.
Серцева недостатність, що супроводжується зниженням артеріального тиску: припинення прийому препарату; серцеві глікозиди; високі дози гліцерилтринітрату у випадку набряку легенів, діуретики, якщо необхідно, катехоламіни (такі як адреналін та/або допамін і добутамін).
Заходи, які необхідно провести у випадку тяжкого отруєння (з метою суїциду): у випадку тяжкої артеріальної гіпотензії та брадикардії (як правило, пацієнти непритомні): атропін 0,5-1 мг внутрішньовенно або, якщо необхідно, адреналін інфузійно. Швидкість інфузії залежить від клінічної відповіді; при церебральних судомах: діазепам внутрішньовенно. Вентиляція легенів. Інтубація, якщо необхідно, та кероване дихання (міорелаксація – 2 мг панкуроніуму).
Зупинка кровообігу, спричинена асистолією або фібриляцією шлуночків.
Загальні заходи з відновлення серцево-судинної та дихальної функцій (АВС правило):
А – дихальні шляхи, наприклад вільне дихання та/або інтубація;
В – дихання, наприклад підвищення доставки кисню, якщо можливо;
С – циркуляція, наприклад масаж серця (якщо необхідно, протягом декількох годин);
адреналін 0,5 мг в/в або 1,5 мг розведеного у 10 мл фізіологічного розчину через трахеальну
трубку. Повторити, якщо необхідно, залежно від клінічної відповіді; 8,4 % розчин бікарбонату натрію з розрахунку 1 мл/кг маси тіла внутрішньовенно. Повторити через 15 хвилин.
Дефібриляція у випадку фібриляції шлуночків. Якщо це не є дієвим, повторити після введення внутрішньовенно розчину калію хлориду (5-15 ммоль/л); інфузійне введення катехоламінів (адреналіну та/або допаміну/добутаміну); якщо показано, інфузійне введення концентрованого розчину натрію хлориду (80-100 ммоль/л) до досягнення рівня натрію у плазмі крові 145-150 ммоль/л.
Лаваж шлункового вмісту.
Дексаметазон 25-50 мг внутрішньовенно.
40 % розчин сорбітолу внутрішньовенно з розрахунку 1 мл/кг маси тіла.
Кардіостимуляція.
Гемодіаліз не показаний, оскільки пропафенон зв’язується з білками плазми (> 95 %) і має великий об’єм розподілу.
Застосування в період вагітності або годування груддю
Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю.
Діти
Препарат не застосовують дітям.
Особливості застосування
Дорослим доза та кількість прийомів встановлюється індивідуально і коригується лікарем під контролем артеріального тиску і ЕКГ.
Перед початком лікуванням і під час лікування необхідно проводити моніторинг ЕКГ і регулярні клінічні обстеження кожного пацієнта для оцінки терапевтичної реакції та вирішення питання про подальше продовження лікування.
Лікування пропафеноном гідрохлоридом може відбитися на роботі кардіостимулятора: його ритмі і порозі чутливості до стимулу. Робота кардіостимулятора повинна знаходитися під постійним контролем і, при необхідності, пристрій повинен бути перепрограмований.
Не виключається можливість конверсії пароксизмальної фібриляції передсердь на тріпотіння передсердь з блокадою проведення 2:1 або 1:1.
Так само як і для інших антиаритмічних засобів класу ІС у пацієнтів з прогресуючим захворюванням серця, що супроводжується структурними змінами міокарда, можуть виникати дуже тяжкі побічні реакції.
Пацієнтам літнього віку або пацієнтам з порушеннями функції лівого шлуночку (фракція викиду лівого шлуночка < 35 %), або хворим з тяжкими ураженнями міокарда на початку лікування дозу необхідно збільшувати поступово (з інтервалом 5 – 8 днів) і з обережністю.
У пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок може відбуватися накопичення ліків. Таким пацієнтам дозу слід підбирати індивідуально з обережністю під контролем ЕКГ і рівня пропафенону у плазмі.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами
Рекомендовано утримуватись від керування автотранспортом та займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій, оскільки артеріальна гіпотензія, включаючи постуральну гіпотензію та ортостатичну гіпотензію, запаморочення, підвищену втомлюваність, затьмарений зір, можуть зменшувати рівень уваги.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
При одночасному застосуванні пропафенону з препаратами, які впливають на частоту серцевих скорочень (ЧСС), внутрішньосерцеву провідність та/або пригнічують скоротливість міокарда (антиаритмічні препарати III класу, недигідропіридинові антагоністи кальцію, бета-блокатори), можливе взаємне посилення дії. Описані випадки підвищення рівнів пропранололу, метапрололу, дезипраміну, циклоспорину та дигоксину в плазмі крові при одночасному застосуванні пропафенону. Активність пропафенону збільшується при одночасному прийомі з циметидином, хінідином, еритроміцином, кетоконазолом або грейпфрутовим соком. При одночасному використанні місцевих анестетиків (наприклад, при імплантації кардіостимуляторів або при хірургічних чи стоматологічних операціях), а також препаратів, що знижують ЧСС і пригнічують скоротливість міокарда (блокатори β-адренорецепторів, трициклічні антидепресанти), необхідно враховувати можливість взаємного посилення кардіодепресивної дії. При одночасному застосуванні пропафенону і внутрішньовенному введенні лідокаїну підвищується можливість негативного впливу лідокаїну на центральну нервову систему. Одночасний прийом ритонавіру підвищує частоту побічних явищ Пропанорму. Одночасне застосування пропафенону та фенобарбіталу та/або рифампіцину може призвести до зниження антиаритмічної ефективності пропафенону.
Пропафенон підвищує активність пероральних антикоагулянтів (наприклад варфарину), потенціює ефект варфарину, блокує його біотрансформацію.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка. Пропафенону гідрохлорид є антиаритмічним засобом ІС класу (за класифікацією Williams) з помірним блокуючим впливом на бета-адренорецептори. Зменшує максимальну швидкість деполяризації та амплітуду потенціалу дії у волокнах Пуркіньє, не впливає на потенціал спокою. Найбільш виражений ефект реєструється в системі Гіса-Пуркіньє. Фармакокінетика. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 2-3 години після введення пропафенону гідрохлориду. Пропафенон значною мірою метаболізується (під впливом CYP2D6 при першому проходженні через печінку), його абсолютна біодоступність залежить від величини дози і способу введення. Пропафенон метаболізується двома генетично обумовленими способами. Більш ніж у 90 % пацієнтів активна речовина препарату метаболізується з періодом напіввиведення 2-10 годин. При цьому утворюються два активних метаболіти, під впливом CYP2D6 виникає 5-гідроксипропафенон, а за допомогою CYP3A4 і CYP1A2 утворюється N-дипропілпропафенон (норпропафенон). У менш ніж 10 % пацієнтів метаболізм пропафенону відбувається більш повільно, при цьому утворення 5-гідроксипропафенону взагалі не відбувається або він виникає у незначній кількості. У швидких метаболізаторів період напіввиведення становить 2,8-11 годин, а у повільних метаболізаторів – близько 17 годин. У швидких метаболізаторів насичене гідроксилювання (CYP2D6) визначає нелінійність фармакокінетичних процесів, у той час як у повільних метаболізаторів фармакокінетика відрізняється лінійністю.
Рівновага досягається в усіх пацієнтів через 3-4 дні, тому рекомендовані дози однакові для всіх пацієнтів. Значні індивідуальні відмінності у фармакокінетиці пропафенону гідрохлориду значною мірою визначаються першим проходженням через печінку і нелінійністю фармакокінетики у швидких метаболізаторів. Через велику різницю в рівнях ліків у крові дозування препарату необхідно ретельно титрувати, особливу увагу при цьому слід приділяти проведенню клінічних та ЕКГ-тестів на прояв токсичності.
Звичайні дослідження з безпечності, токсичності при повторних дозах, генотоксичності, канцерогенного потенціалу та репродуктивної токсичності препарату не виявили особливої небезпеки для людини.
Основні фізико-хімічні властивості
прозорий, безбарвний розчин, практично без частинок.
Несумісність
Пропанорм® розчин для ін’єкцій 3,5 мг/мл не слід розводити 0,9 % розчином натрію хлориду (фізіологічним розчином) оскільки можливе утворення осаду.
Термін придатності
3 роки.
Умови зберігання
Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці. Не потрібні спеціальні умови зберігання.
Упаковка
По 10 мл у скляній ампулі. По 5 ампул у прозорих формованих контейнерах із плівки ПВХ, по 2 контейнери у картонній коробці.
Категорія відпуску
За рецептом.
Виробник
ПРО.МЕД.ЦС Прага а.т./PRO.MED.CS Prahа a.s.
Місцезнаходження
Телчска 1, 140 00 Прага 4, Чеська Республіка/Telсska 1, 140 00 Praha 4, Czech Republic.
Обратите внимание, что инструкция по применению
Пропанорм упрощенная версия сайта www.aptekaplus.com.ua. Перед приобретением и использованием препарата Вы должны проконсультироваться с лечащим врачом!
