Екземестан

Інструкція Екземестан

• Состав
• Показания
• Противопоказания
• Способ применения и дозы
• Побочные эффекты
• Передозировка
• Применение при беременности и кормлении грудью
• Условия и срок хранения

Склад

діюча речовина: екземестан;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 25 мг екземестану;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), коповідон, кросповідон, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат; оболонка Advantia Prime White 190100BA01: гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Антагоністи гормонів та аналогічні засоби. Інгібітори ферментів. Код АТС L02B G06.

Показання

Лікування ранніх стадій раку молочної залози з позитивною пробою на естрогенові рецептори в жінок у постменопаузі, після 2-3 років початкової терапії тамоксифеном. Лікування поширеного раку молочної залози у жінок з природною або індукованою постменопаузою, у яких виявлено прогресування хвороби на тлі антиестрогенової терапії.

Протипоказання

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого з інших компонентів препарату. Жінкам у пременопаузальний період.

Спосіб застосування та дози

Дорослі та пацієнтки літнього віку

Препарат рекомендується приймати по 25 мг один раз на добу щоденно, бажано після їди.

У хворих на ранніх стадіях раку молочної залози лікування за допомогою Екземестану-Тева повинно продовжуватися до завершення п'ятирічної комбінованої послідовної ад'ювантної гормональної терапії (тамоксифен, потім екземестан) або до появи рецидивів пухлинної хвороби.

У пацієнток з поширеним раком молочної залози лікування Екземестаном-Тева повинно продовжуватися, доки прогресія пухлини не стала очевидною.

Для пацієнток із недостатністю функції печінки або нирок корекція дози не потрібна.

Побічні реакції

Екземестан-Тева зазвичай добре переноситься при застосуванні стандартної дози 25 мг один раз на день. Побічні ефекти, що відмічаються, незначні чи помірно виражені.

Частота побічних реакцій визначається, виходячи з наступних умовних позначень: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, 90 %) досягається при застосуванні дози 10-25 мг. У пацієнток у постменопаузі з діагнозом «рак молочної залози», які отримували 25 мг препарату щоденно, загальний рівень ароматази знижувався на 98 %.

Екземестан не має прогестогенної та естрогенної активності. Невелика андрогенна активність, ймовірно, пов'язана з 17-гідродеривативом, спостерігалася головним чином при застосуванні препарату у високих дозах. При тривалому щоденному застосуванні екземестан не впливав на біосинтез таких гормонів, як кортизол або альдостерон. У зв'язку з цим немає необхідності у замісній терапії глюкокортикоїдами та мінералокортикоїдами.

Незначне підвищення рівнів ЛГ та ФСГ у сироватці відзначається навіть при низьких дозах; цей ефект, однак, є очікуваним для препаратів цієї фармакологічної групи; ймовірно, він розвивається за принципом зворотного зв'язку, на рівні гіпофіза: зниження концентрації естрогенів стимулює секрецію гіпофізом гонадотропінів (також і в жінок у постменопаузі).

Ад'ювантна терапія ранніх стадій раку молочної залози

Екземестан-Тева також значно знижує ризик контралатерального раку молочної залози. Тенденція до покращення загальної тривалості життя краща для екземестану порівняно з тамоксифеном. Статистично значущим є також зниження ризику смерті для екземестану порівняно з тамоксифеном.

У жінок, які приймали екземестан наступні 2-3 роки після лікування тамоксифеном, спостерігалося помірне зниження мінеральної щільності кісткової тканини. Після 2 років лікування товщина ендометрію у пацієнток, яким застосовували екземестан, в середньому на 33 % менша порівняно з відсутністю помітних змін у пацієнток, що приймали тамоксифен.

Лікування раку молочної залози

Екземестан-Тева у добовій дозі 25 мг продемонстрував статистично значуще продовження тривалості життя порівняно зі стандартним гормональним лікування мегестролу ацетатом пацієнтів у періоді постменопаузи з поширеним раком молочної залози, який прогресував після або під час лікування тамоксифеном або ад'ювантної терапії чи терапії першої лінії для пізніх стадій захворювання.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після перорального прийому екземестан швидко абсорбується. Доза, що поглинається з травного тракту, висока. Абсолютну біологічну доступність не встановлено, хоча розповсюдження повинно бути обмежено ефектом першого проходження. Подібний ефект приводив до абсолютної біодоступності у тварин 5 %.

При одноразовому прийомі дози 25 мг після їди середній рівень у плазмі досягає максимуму через 2 години і дорівнює 17 нг/мл. Встановлено, що їжа покращує всмоктування: рівень у плазмі при цьому на 40 % вищий, ніж у пацієнток, які приймали препарат натщесерце.

Розподіл. Об'єм розподілу екземестану, без поправки на біодоступність, становить близько 20000 л. Кінетика лінійна, і кінцевий елімінаційний період напіввиведення становить 24 години. Зв'язування з білками плазми становить 90 % і не залежить від концентрації. Екземестан та його метаболіти не зв'язуються з еритроцитами крові.

Екземестан не накопичується несподіваним чином після введення повторних доз.

Метаболізм та екскреція. Екземестан метаболізується шляхом окиснення метиленової групи (6) за участі ізоферменту CYРЗА4 та/або шляхом відновлення 17-кетогрупи за участі альдокеторедуктази і подальшої кон'югації. Кліренс екземестану становить 500 л/годину. Щодо інгібування ароматази ці метаболіти або неактивні, або менш активні, ніж вихідна сполука. Після перорального прийому одноразової дози екземестану, міченого радіоактивним ізотопом 14С, було встановлено, що елімінація препарату та його метаболітів в основному завершувалася протягом тижня, при цьому рівні частини дози виводились із сечею та з калом (40 %). 0,1-1 % радіоактивної дози виділявся із сечею у вигляді незміненого радіоактивно міченого екземестану.

Спеціальні групи

Вік. Ніяка істотна кореляція між системним виділенням екземестану і віком не спостерігалася.

Ниркова недостатність. У пацієнтів із погіршенням функції нирок (CLcr