Авелокс

Інструкція Авелокс

• Состав
• Противопоказания
• Применение при беременности и кормлении грудью
• Условия и срок хранения
• Показания
• Способ применения и дозы
• Передозировка
• Побочные реакции

Склад

діюча речовина: moxifloxacin;

1 флакон (250 мл розчину) містить моксифлоксацину гідрохлориду 436 мг, що відповідає 400 мг моксифлоксацину;

допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота хлористоводнева розведена, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні препарати для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів.

Код АТС J01M А14.

Клінічні характеристики

Показання.

Негоспітальна пневмонія;

Ускладнені інфекційні захворювання шкіри та підшкірних тканин.

Моксифлоксацин слід використовувати тільки тоді, коли застосування інших антибактеріальних препаратів, які звичайно рекомендуються для початкового лікування цих інфекцій,є недоцільним.

Слід звернути увагу на офіційні інструкції з належного використання антибактеріальних засобів.

Протипоказання

Відома гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату або до інших антибіотиків групи хінолонів;

період вагітності або годування груддю;

дитячий вік,

пацієнти із захворюваннями сухожиль в анамнезі, пов’язаними із застосуванням хінолонів.

У зв’язку з тим, що під час доклінічних та клінічних досліджень Моксифлоксацину спостерігалося подовження інтервалу QT,

препарат протипоказаний хворим із вродженим або набутим подовженням інтервалу QT;

порушенням балансу електролітів;

клінічно значимою брадикардією;

серцевою недостатністю зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка;

симптоматична аритмія в анамнезі.

Моксифлоксацин не можна застосовувати одночасно з препаратами, які подовжують інтервал QT.

Через недостатній клінічний досвід застосування препарат протипоказаний пацієнтам із порушенням функції печінки (за шкалою Чайлда-П’ю С) та підвищенням рівнів трансаміназ у п’ять разів і більше.

Спосіб застосування та дози.

Необхідно дотримуватись офіційних рекомендацій щодо належного застосування антибіотиків.

Препарат вводити внутрішньовенно у вигляді інфузії тривалістю не менше 60 хв. Розчин для інфузій можна вводити у чистому вигляді чи через Т-трубку із сумісним розчином для інфузій. Наведені коінфузії формують з Авелоксом® (розчином для ін’єкцій) суміші, що залишаються стабільними упродовж 24 годин при кімнатній температурі і тому розглядаються як сумісні з Авелоксом® (розчином для ін’єкцій):

вода для ін’єкцій, розчин натрію хлориду 0,9 %, розчин натрію хлориду 1 молярний, розчин глюкози 5 %, розчин глюкози 10 %, розчин глюкози 40 %, розчин ксиліту 20 %, розчин Рінгера лактатний розчин Рінгера.

Якщо Авелокс® (розчин для ін’єкцій) планується вводити з іншими лікарськими засобами, кожен лікарський засіб необхідно вводити окремо.

Лише прозорий розчин можна використовувати.

Дозування

Дорослим

Рекомендований режим дозування для препарату Авелокс®: 400 мг 1 раз на добу (250 мл розчину для ін’єкцій).

Не слід перевищувати рекомендовану дозу.

Тривалість терапії

Тривалість лікування визначається ступенем тяжкості захворювання, а також клінічним ефектом.

Нижче наведено загальні рекомендації для лікування інфекцій верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів. На початкових етапах лікування можна застосовувати розчин препарату Авелокс® для інфузій, а потім для продовження терапії при наявності показань препарат можна призначати внутрішньо у таблетованій формі.

Негоспітальна пневмонія: загальна тривалість ступінчастої терапії (внутрішньовенне введення, потім застосування внутрішньо) становить 7–14 днів.

Ускладнені інфекційні захворювання шкіри і підшкірних тканин: загальна тривалість ступінчастої терапії моксифлоксацином (внутрішньовенне введення препарату з наступним застосуванням внутрішньо) становить 7–21 день.

Не слід перевищувати рекомендовану тривалість лікування.

 Побічні реакції.

Нижче наведені побічні реакції, отримані на підставі всіх клінічних досліджень із застосуванням моксифлоксацину 400 мг (пероральна та ступінчаста [внутрішньовенна/ пероральна]/лише внутрішньовенна терапія), та їх частота (n=17 951, включаючи n=4 583 з досліджень із ступінчастою/внутрішньовенною терапією, станом на травень 2010 року).

Побічні реакції, наведені у колонці «часто» спостерігалися з частотою менше 3 %, за винятком нудоти та діареї.

Побічні ефекти, отримані на підставі постмаркетингових повідомлень (станом на травень

2010 року), виділені у таблиці напівжирним курсивом.

В кожній групі небажані явища визначені у порядку зменшення їх важкості. Частота визначена наступним чином:

часто (≥1/100, <1/10),

нечасто (≥1/1000, <1/100),

поодинокі (≥1/10000, <1/1000),

рідкісні (<1/10000).

Система Орган Клас (MedDRA) Часто Нечасто Поодинокі Рідкісні Інфекційні ускладнення Мікотична суперінфекція       Розлади з боку кровоносної та лімфатичної систем   Анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, подовження протромбінового часу/збільшення МНВ (міжнародного нормалізованого відношення) Зміна рівня тромбопластину Підвищення рівня протромбіну/ зменшення МНВ, зміна рівня протромбіну/МНВ Розлади з боку імунної системи   Алергічні реакції, свербіж, висипи, кропив’янка, еозинофілія Анафілактичні/ анафілактоїдні реакції, алергічний набряк/ ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані (що потенційно загрожує життю) Анафілактичний/ анафілактоїдний шок (що потенційно загрожує життю) Порушення метаболізму та харчового статусу   Гіперліпідемія Гіперглікемія, гіперурикемія   Психічні розлади   Реакції стривоженості, підвищення психомоторної активності/ збудження Лабільність настрою, депресія (у рідкісних випадках з можливою самоагресією, такою як суїцидальні ідеї/ думки або спроби самогубства), галюцинації Деперсоналізація, психотичні реакції (з можливою самоагресією, такою як суїцидальні ідеї/ думки або спроби самогубства) Розлади з боку нервової системи Головний біль, запаморочення Парестезії/дизестезії, порушення смаку (включаючи агевзію у рідкісних випадках), сплутаність свідомості та втрата орієнтації, розлади сну, тремор, вертимо, сонливість Гіпоестезія, порушення нюху (включаючи втрату нюху), патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи розлад ходи внаслідок запаморочення або вертиго, у рідкісних випадках такі, що призводять до травм внаслідок падіння, особливо у пацієнтів літнього віку), судомні напади з різними клінічними проявами (у тому числі grand mal напади), порушення уваги, розлад мовлення, амнезія, периферична нейропатія та полінейропатія Гіперестезія Розлади з боку очей   Порушення зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС)   Транзиторна втрата зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС) Порушення з боку органів слуху та вестибулярного апарату     Дзвін у вухах, порушення слуху включаючи глухоту (зазвичай зворотну)   Розлади з боку серцево-судинної системи Подовження QT інтервалу у хворих із гіпокаліємією Подовження QT інтервалу, посилене серцебиття, тахікардія, вазо- дилатація, фібриляція передсердь, стенокардія, Шлуночкові тахіаритмії, непритомність, артеріальна гіпотензія, гіпертензія Неспецифічні аритмії, «піруетна» шлуночкова тахікардія («torsade de pointes»)*, зупинка серця* *(особливо у пацієнтів із тяжкими проаритмічними станами, такими як клінічно значуща брадикардія, гостра ішемія міокарда) Розлади з боку дихальної системи, грудної клітки та органів середостіння   Задишка (включаючи астматичний стан)     Розлади з боку травного тракту Нудота, блювання, біль у шлунково-кишковому тракті та у черевній порожнині, діарея Зниження апетиту та зменшення вживання їжі, запор, диспепсія, флатуленція, гастроентерит (включаючи ерозивний гастроентерит), підвищення рівня амілази Дисфагія, стоматит, асоційований із застосуванням антибіотика коліт (у рідкісних випадках асоційований із загрозливими для життя ускладненнями)   Гепатобіліарні порушення Підвищення рівня трансаміназ Порушення функції печінки (включаючи підвищення ЛДГ (лактатдегідрогенази)), підвищення рівня білірубіну, підвищення ГГТП (гама-глутаміл-транспептидази), підвищення в крові рівня лужної фосфатази Жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний) Фульмінантний гепатит, що потенційно може призвести до розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності (включаючи летальні випадки) Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини       Бульозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожують життю) Порушення з боку опорно-рухової системи   Артралгія, міалгія Тендиніт, підвищення м’язового тонусу, судоми м’язів, м’язова слабкість Розрив сухожиль, артрити, порушення ходи внаслідок розвитку симптомів з боку опорно-рухового апарату, загострення симптомів «myasthenia gravis» Розлади з боку нирок та сечовидільного тракту   Дегідратація (спричинена діареєю або зменшенням споживання рідини) Порушення функції нирок, ниркова недостатність (унаслідок дегідратації, особливо у пацієнтів літнього віку із захворюваннями нирок в анамнезі)   Загальні розлади та стан місця введення Реакції у місці ін’єкції та інфузії Загальна слабкість, неспецифічний біль гіпергідроз, тромбофлебіт у місці інфузії Набряк  

Частота розвитку наступних побічних ефектів є вищою при застосуванні ступінчастої терапії (при внутрішньовенному введенні препарату з наступним застосуванням перорально).

Часто: підвищення рівня гама-глутаміл-трансферази. Нечасто: шлуночкова тахіаритмія, гіпотензія, набряк, асоційований із застосуванням антибіотика коліт (у рідкісних випадках асоційований із загрозливими для життя ускладненнями), судомні напади з різними клінічними проявами (у тому числі grand mal напади), галюцинації, порушення функції нирок та ниркова недостатність (унаслідок дегідратації, особливо у пацієнтів літнього віку із захворюваннями нирок в анамнезі). Передозування. 

Наявні дані щодо передозування обмежені. Не відзначалося будь-яких істотних побічних ефектів при застосуванні моксифлоксацину у дозі до 1200 мг одноразово і по 600 мг протягом 10 днів у здорових добровольців. У випадку передозування слід орієнтуватися на клінічну картину і проводити симптоматичну підтримуючу терапію з ЕКГ-моніторингом.

Активоване вугілля можна застосовувати для попередження надмірного збільшення системної експозиції моксифлоксацину при передозуванні при пероральному введенні препарату.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Безпечність застосування Авелокс® у період вагітності не вивчена. Описувалися випадки зворотнього ураження суглобів у дітей, які приймали деякі хінолони, однак цей ефект не відзначався при дії на плід. Результати досліджень на тваринах вказують на репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини не встановлений, тому у період вагітності застосування Авелоксу® протипоказано.

Годування груддю

Як і інші хінолони, Авелокс® викликає ураження у хрящі великих суглобів молодих тварин.

Результати доклінічних досліджень свідчать, що невелика кількість моксифлоксацину може проникати у грудне молоко. Немає даних щодо застосування препарату у період годування груддю у жінок, тому застосування Авелоксу® протипоказано у цей період.

Діти

Ефективність та безпечність застосування Авелокс® дітям не встановлені, тому застосування препарату дітям протипоказано.

Особливі заходи безпеки

Не зберігати при температурі нижче 15 °С. При зберіганні при нижчій температурі можливий розвиток преципітації. При поверненні розчину до приміщення з кімнатною температурою відбудеться повторне розчинення.

Таким чином, не рекомендується зберігати розчин для інфузій у холодильнику.

Зберігати в оригінальних упаковках.

Якщо Авелокс® (розчин для ін’єкцій) планується вводити з іншими лікарськими засобами, кожен лікарський засіб необхідно вводити окремо.

Лише прозорий розчин можна використовувати.

Особливості застосування

У деяких випадках уже після першого застосування препарату може розвинутись гіперчутливість та алергічні реакції. Слід негайно звернутися до лікаря. У рідкісних випадках анафілактичні реакції можуть прогресувати до загрозливого для життя анафілактичного шоку, навіть, у де-яких випадках, після першого застосування препарату. У цих випадках лікування препаратом Авелокс® слід припинити і провести необхідні лікувальні заходи (у тому числі протишокові).

При застосуванні Авелоксу® у деяких пацієнтів може спостерігатися збільшення QT інтервалу на електрокардіограмі.

Оскільки у жінок відзначається довший інтервал QTс порівняно з чоловіками, вони можуть виявитися більш чутливими до препаратів, які подовжують інтервал QTс. Пацієнти літнього віку також можуть бути більш сприйнятливими до асоційованих з препаратом ефектів на інтервал QT. Оскільки величина подовження інтервалу QT може збільшуватися з ростом концентрації препарату, рекомендовану дозу та швидкість інфузії (400 мг протягом 60 хвилин) не слід перевищувати. Однак у пацієнтів, які страждають на пневмонію, не спостерігалося кореляції між концентрацією моксифлоксацину у плазмі та подовженням QTс інтервалу. Подовження QT інтервалу може призводити до підвищення ризику розвитку шлуночкових аритмій, включаючи «піруетну» шлуночкову тахікардію («torsade de pointes»). У жодного з понад 9000 пацієнтів, які застосовували моксифлоксацин під час клінічних досліджень, не відзначалося пов’язаних із подовженням QTс збільшення випадків захворюваності та смертності від серцево-судинних захворюваннь. Однак у пацієнтів зі схильними до аритмій станами при застосуванні моксифлоксацину може збільшуватися ризик розвитку шлуночкових аритмій, тому через недостатню кількість клінічного досвіду застосування Авелокс®, слід уникати призначення препарату таким пацієнтам:

із подовженням QT інтервалу,

з нескоригованою гіпокаліємією,

особам, які застосовують антиаритмічні препарати класу ІА (наприклад, хінидин, прокаїнамід) або класу ІІІ (наприклад, аміодарон, соталол).

Авелокс® слід призначати з обережністю, оскільки адитивний ефект моксифлоксацину на інтервал QT не можна виключити у наступних категорій пацієнтів:

пацієнтам, які супутньо приймають препарати, що подовжують QT інтервал (такі як цизаприд, еритроміцин, антипсихотичні препарати та трициклічні антидепресанти),

пацієнтам, схильним до аритмічних станів, таких як клінічно значима брадикардія, гостра ішемія міокарда,

пацієнтам із цирозом печінки, оскільки у них не можна виключити пролонгацію інтервалу QT в анамнезі,

жінкам та пацієнтам літнього віку, оскільки ці групи пацієнтів можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QTс.

При застосуванні Авелокс® повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що потенційно можуть призводити до печінкової недостатності (включаючи летальні випадки) (див. розділ «Побічні реакції»). При виникненні симптомів, пов’язаних із печінковою недостатністю, рекомендується негайно звернутися до лікаря. Продовження лікування препаратом можливе тільки після консультації.

При застосуванні Авелоксу® повідомлялося про випадки бульозних шкірних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). При появі реакцій на шкірі або слизових оболонках рекомендується негайно звернутися до лікаря. Продовження лікування препаратом можливе тільки після консультації.

Під час лікування хінолонами можливе виникнення судом, тому слід з особливою обережністю призначати моксифлоксацин пацієнтам із підозрюваними або наявними захворюваннями центральної нервової системи, що можуть спричинити судомні напади або знизити поріг судомної готовності.

Застосування антибактеріальних препаратів широкого спектра дії, у тому числі Авелокс®, пов’язане з ризиком розвитку антибіотик-асоційованого коліту, тому на цей діагноз слід зважати при лікуванні пацієнтів, у яких під час лікування Авелокс® розвинулася тяжка діарея. У цьому випадку необхідно негайно призначити відповідну терапію. Пацієнтам, у яких розвивається тяжка діарея, протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику.

Авелокс® слід з обережністю застосовувати пацієнтам з міастенією (myasthenia gravis), оскільки її симптоми можуть посилюватися. 

Під час терапії хінолонами, у тому числі моксифлоксацином, особливо у пацієнтів літнього віку і у тих, які застосовують моксифлоксацин разом із кортикостероїдами, можливий розвиток запалення або розриву сухожиль, повідомляється про виникнення даних випадків навіть через кілька місяців після закінчення терапії. При перших симптомах болю або запалення застосування препарату слід припинити і розвантажити ушкоджену(і) кінцівку(ки).

Для пацієнтів із ускладненими запальними захворюваннями тазових органів (наприклад, з тубооваріальним або тазовим абсцесом), для яких вважається необхідним внутрішньовенний шлях введення препаратів, не рекомендується лікування таблетованою формою Авелокс® 400 мг.

Моксифлоксацин не рекомендується для лікування інфекцій, спричинених метицилін-резистентним Staphylococcus aureus (MRSA). При наявності підозри або підтвердження щодо інфекції, викликаної MRSA, необхідно розпочати лікування відповідним антибактеріальним препаратом (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Моксифлоксацин in vitro може впливати на Mycobacterium spp. культуральний тест, пригнічуючи рост мікобактерій, що, у свою чергу, може призвести до хибнонегативних результатів у зразках від хворих, які на даний момент приймають Авелокс®.

У пацієнтів, які отримували хінолони, включаючи Авелокс®,були зареєстровані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводять до явищ парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. Пацієнтам, які приймають Авелокс®, рекомендується повідомляти свого лікаря у випадку розвитку в них таких симптомів нейропатії як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість (див. розділ «Побічні реакції»). Продовження лікування препаратом можливе тільки після консультації.

Психічні реакції можуть виникати навіть після першого застосування фторхінолонів, включаючи моксифлоксацин. У рідкісних випадках депресія чи психічні реакції прогресували до розвитку суїцидальних думок і таких проявів самоагресії як спроби самогубства (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку, якщо у пацієнта розвиваються такі реакції, лікування препаратом Авелокс® має бути припинено та вжито відповідні заходи щодо корекції вказаних станів. Необхідно дотримуватися обережності при призначенні Авелоксу® пацієнтам, які хворіли у минулому або хворі на даний момент на психічні захворювання.

Через широке розповсюдження і зростання поширеності стійких до лікування фторхінолонами інфекцій, викликаних Neisseria gonorrhoeae, у пацієнтів із запальними захворюваннями тазових органів необхідно уникати монотерапії моксифлоксацином (за винятком виключення фторхінолон-резистентних штамів N. gonorrhoeae). За умов неможливості виключення фторхінолон-резистентних штамів N. gonorrhoeae необхідно розглянути додаткове до емпіричної терапії моксифлоксацином призначення відповідних антибактеріальних препаратів, що є активними проти N. gonorrhoeae (наприклад цефалоспоринів).

Пацієнти з родинним анамнезом чи діагностованою недостатністю активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази схильні до розвитку гемолітичних реакцій під час лікування хінолонами. Таким чином, моксифлоксацин слід використовувати з обережністю даній категорії пацієнтів.

Під час застосування хінолонів у пацієнтів реєструвалися реакції фотосенсибілізації. Однак, за даними досліджень, при застосуванні моксифлоксацину ризик індукції реакцій фото- сенсибілізації був низьким. У будь-якому разі пацієнтів необхідно повідомляти про необхідність утримуватися від впливу тривалого та/чи інтенсивного сонячного випромінювання чи ультрафіолетового опромінювання протягом лікування моксифлоксацином.

Також були повідомлення про підвищення внутрішньочерепного тиску, включаючи псевдо- набряк мозку, під час застосування фторхінолонів.

Інформація про допоміжні речовини

У пацієнтів, для яких споживання натрію необхідно контролювати з огляду на наявну патологію внутрішніх органів (у хворих із застійною серцевою недостатністю, нирковою недостатністю, нефротичним синдромом), додаткове навантаження натрієм у складі розчину для інфузій слід прийняти до уваги.

Додаткова інформація для окремих груп пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Корекція дози не потрібна.

Застосування для пацієнтів різних етнічних груп

Кореція дози не потрібна.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Пацієнтам із порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна (див. вище - для пацієнтів з цирозом печінки).

Пацієнти з нирковою недостатністю

Для пацієнтів з порушенням функції нирок (у тому числі при кліренсі креатиніну <30мл/хв/1,7Зм2), а також для пацієнтів, які знаходяться на безперервному гемодіалізі та довготривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, корекція дози не потрібна.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, можуть призводити до зниження здатності керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами через виникнення реакцій з боку центральної нервової системи та розладів з боку органів зору.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Для нижченаведених речовин була доведена відсутність клінічно значущої взаємодії з Авелоксом®: атенолол, ранітидин, кальцієві добавки, теофілін, пероральні контрацептиви, глібенкламід, ітраконазол, дигоксин, морфін, пробенецид. У випадку застосування цих препаратів корекція дози не потрібна.

Антациди, мінерали та полівітаміни</