Ремикейд

Инструкция Ремикейд

• Состав
• Показания
• Способ применения и дозы
• Противопоказания
• Передозировка
• Побочные реакции
• Применение при беременности и кормлении грудью
• Условия и срок хранения

Склад:

діюча речовина: infliximab;

1 флакон містить 100 мг інфліксимабу;

допоміжні речовини: натрію гідрофосфату моногідрат, натрію дигідрофосфату дигідрат, сахароза, полісорбат-80.

Лікарська форма. Порошок ліофілізований для приготування концентрату для приготування розчину для внутрішньовенного введення.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок - тверде тіло білого кольору, без ознак розчинення, вільне від сторонніх включень.

Фармакотерапевтична група.

Імуносупресанти. Інгібітори фактора некрозу пухлини-альфа (TNFα). Код АТХ L04A B02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії.

Інфліксимаб являє собою гібридні мишино-людські (IgGl) моноклональні антитіла, що з високою афінністю зв’язують як розчинні, так і трансмембранні форми фактора некрозу пухлини α (TNFα), і не здатні нейтралізувати лімфотоксин α (TNFβ).

Фармакодинамічні ефекти.

Інфліксимаб пригнічує функціональну активність TNFα у широкому спектрі біологічних проб in vitro. Інфліксимаб запобігав розвитку захворювання у трансгенних мишей, у яких з’явився поліартрит внаслідок конституціональної експресії людського TNFα, та у разі застосування після початку хвороби давав змогу вилікувати зношені суглоби. In vivo інфліксимаб швидко формує стабільні комплекси з людським TNFα, що відбувається паралельно з втратою біологічної активності TNFα.

Підвищені концентрації TNFα були знайдені у суглобах хворих на ревматоїдний артрит і співвідносилися з підвищеною активністю захворювання. При ревматоїдному артриті лікування інфліксимабом зменшувало інфільтрацію уражених запаленням клітин у ділянці суглоба, а також експресію молекул, що сприяють клітинній адгезії, хемоатракції та деградації тканин. Результатами лікування були зниження рівнів інтерлейкіну 6 (IL-6) та С-реактивного білка (CRP) у сироватці крові, а також підвищення рівня гемоглобіну у хворих на ревматоїдний артрит. Суттєвого зниження числа лімфоцитів периферичної крові або їх проліферативної відповіді на мітогенну стимуляцію порівняно з клітинною відповіддю у нелікованих пацієнтів помічено не було. У хворих на псоріаз інфліксимаб зменшував епідермальне запалення та нормалізував кератиноцитну диференціацію у псоріатичних бляшках. При псоріатичному артриті нетривале застосування препарату зменшувало кількість Т-клітин та судин у синовіальній оболонці та псоріатичній шкірі.

Гістологічна оцінка біопсії товстого кишечнику, отримана до та через 4 тижні після прийому інфліксимабу, продемонструвала істотне зменшення TNFα. Лікування пацієнтів із хворобою Крона також було пов’язано з істотним зменшенням С-реактивного білка (CRP), нормалізацією кількості лімфоцитів, моноцитів та нейтрофілів. Мононуклеарні клітини периферичної крові (РВМС), отримані у лікованих інфліксимабом пацієнтів, демонстрували проліферативну сприятливість до стимуляторів, що не зменшувалися, порівняно з нелікованими пацієнтами. Аналіз мононуклеарних клітин, отриманих за допомогою біопсії слизової оболонки кишечнику, показав, що лікування інфліксимабом призводило до зменшення кількості клітин, здатних до експресії TNFα та інтерферонів. Лікування інфліксимабом зменшує інфільтрацію запальних клітин та присутність маркерів запалення в уражених ділянках кишечнику. Ендоскопічно виявлялося заживлення слизової оболонки кишечнику у лікованих інфліксимабом пацієнтів.

Фармакокінетика.

Одноразові внутрішньовенні інфузії по 1, 3, 5, 10 або 20 мг/кг маси тіла демонстрували пропорційне дозі збільшення максимальної сироваткової концентрації (Смах), а також площі під кривою «концентрація-час» (AUC). Об’єм розподілу у стійкому стані (Vd) (середнє значення Vd - від 3,0 до 4,1 л) не залежав від введеної дози та показав, що інфліксимаб розподіляється переважно у межах судин. Залежності фармакокінетики від часу не виявлено. Шляхи елімінації для інфліксимабу не визначені. Незмінений інфліксимаб не був виявлений у сечі. Суттєвої різниці у кліренсі чи об’ємі розподілу інфліксимабу, пов’язаної з віком чи масою тіла, у пацієнтів з ревматоїдним артритом продемонстровано не було. Фармакокінетику інфліксимабу у пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів з печінковою або нирковою недостатністю не досліджували.

При введенні одноразової рекомендованої дози 3, 5 і 10 мг/кг середні фармакологічні параметри, виведені для інфліксимабу, включали Смах – 77, 118 та 277 мкг/мл, Vd – 3 л, середній період напіввиведення становив 8-9,5 дня. У більшості пацієнтів інфліксимаб у сироватці крові виявлявся щонайменше протягом 8 тижнів після застосування рекомендованої одноразової дози 5 мг/кг у разі хвороби Крона та підтримуючої дози 3 мг/кг кожні вісім тижнів у разі ревматоїдного артриту.

При 3-разовому введенні дози інфліксимабу відзначалася легка кумуляція препарату у сироватці крові після другої дози, яка у подальшому не мала клінічного значення. У більшості пацієнтів із фістульною формою хвороби Крона інфліксимаб після введення доз визначався в сироватці крові протягом 12 тижнів (з інтервалом 4 – 28 тижнів).

Діти

Фармакокінетичний аналіз даної категорії пацієнтів, проведений на підставі даних, отриманих у результаті досліджень хворих на виразковий коліт (N=60), хворобу Крона (N=112), ювенільний ревматоїдний артрит (N=117) та синдром Кавасакі (N= 16), віком від 2 місяців до 17 років виявив, що концентрація інфліксимабу знаходилась у нелінійній залежності від маси тіла. Після застосування 5 мг/кг Ремикейду® кожні 8 тижнів очікувана середня рівноважна концентрація інфліксимабу (площа під кривою концентрація-час у рівноважному стані, AUCss) у дітей віком від 6 до 17 років була приблизно на 20 % нижчою, ніж очікувана середня рівноважна концентрація препарату у дорослих. Очікується, що медіана AUCss у дітей віком від 2 до 6 років буде приблизно на 40 % меншою, ніж у дорослих, хоча кількість пацієнтів, дані яких це підтверджують, обмежена.

Клінічні характеристики.

Показання.

Ревматоїдний артрит

Ремикейд® у комбінації з метотрексатом призначається для послаблення симптомів, а також з метою поліпшення фізичної функціональності:

дорослим пацієнтам із захворюваннями в активній формі, коли відповідна реакція організму на базові протиревматичні препарати (БПРП), що модифікують перебіг хвороби, включаючи метотрексат, є неефективною; дорослим пацієнтам із захворюванням у тяжкій, активній або прогресуючій формі, яким раніше не проводилось лікування метотрексатом або іншими базовими протиревматичними препаратами (БПРП), що модифікують перебіг хвороби.

У таких групах пацієнтів за результатами рентгенологічного обстеження спостерігалося зменшення швидкості прогресування ураження суглобів.

Хвороба Крона у дорослих

Ремикейд® застосовують для:

лікування хвороби Крона в активній формі від середнього до тяжкого ступеня у дорослих пацієнтів, у яких не спостерігається відповіді, незважаючи на проведення повного та відповідного курсу терапії за допомогою кортикостероїдів та/або імунодепресантів, або у яких є непереносимість чи медичні протипоказання до застосування даних видів терапії; лікування хвороби Крона в активній формі з утворенням фістул у дорослих пацієнтів, у яких не спостерігається відповіді, незважаючи на проведення повного та відповідного курсу терапії за допомогою стандартних видів лікування (включаючи антибіотики, дренаж, а також терапію імунодепресантами).

Хвороба Крона у дітей

Лікування хвороби Крона в тяжкій активній формі у дітей віком від 6 до 17 років, у яких не спостерігається відповіді на терапію стандартними препаратами, включаючи кортикостероїди, імуномодулятори, а також на первинну дієту, або у яких є непереносимість або медичні протипоказання до застосування даних видів терапії. Застосування препарату Ремикейд® проводилось тільки у комбінації зі стандартною імуносупресивною терапією.

Виразковий коліт

Лікування активної форми виразкового коліту середнього та тяжкого ступеня у дорослих пацієнтів, у яких не спостерігається відповіді на проведення терапії стандартними препаратами, включаючи кортикостероїди, а також 6-меркаптопурин (6-МР) або азатіоприн (AZA), або у яких є непереносимість чи медичні протипоказання до застосування даних видів терапії.

Виразковий коліт у дітей

Лікування активної форми виразкового коліту тяжкого ступеня у дітей віком від 6 до 17 років, у яких не спостерігається відповіді на проведення терапії стандартними препаратами, включаючи кортикостероїди, а також 6-меркаптопурин (6-МР) або азатіоприн (AZA), або у яких є непереносимість чи медичні протипоказання до застосування даних видів терапії.

Анкілозуючий спондилоартрит

Лікування анкілозуючого спондилоартриту в активній та прогресуючій формах у дорослих, у яких спостерігається недостатня відповідь на проведення терапії стандартними препаратами.

Псоріатичний артрит

Лікування псоріатичного артриту в активній та прогресуючій формах у дорослих пацієнтів, коли відповідь організму на попереднє лікування базовими протиревматичними препаратами (БПРП), які модифікують перебіг хвороби, є недостатньою. Ремикейд® необхідно призначати:

у комбінації з метотрексатом; як монотерапію пацієнтам, у яких спостерігається непереносимість метотрексату або яким застосування метотрексату протипоказане.

За результатами проведення рентгенологічного обстеження Ремикейд® продемонстрував здатність поліпшувати фізичну функціональність у пацієнтів, хворих на псоріатичний артрит, а також зменшувати швидкість прогресування периферичного ураження суглобів у пацієнтів з поліартикулярними симетричними підтипами захворювання суглобів.

Псоріаз

Лікування бляшкоподібного псоріазу середнього та тяжкого ступеня у дорослих, у яких не спостерігається відповіді або є протипоказання чи непереносимість до інших видів системної терапії, включаючи циклоспорин, метотрексат або ПУВА-терапію.

Протипоказання.

Наявність в анамнезі реакцій підвищеної чутливості до інфліксимабу, до інших мишиних білків або до будь-яких неактивних компонентів препарату.

Тяжкі інфекції (туберкульоз, сепсис, абсцеси та опортуністичні інфекції) (див. розділ «Особливості застосування»).

Серцева недостатність середнього та тяжкого ступеня (NYHA III/IV) (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобам та інші види взаємодій.

Дослідження взаємодії з лікарськими засобами не проводилися.

У хворих на ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит та хворобу Крона одночасне застосування метотрексату та інших імуномодуляторів знижує утворення антитіл до інфліксимабу та підвищує рівень його концентрації в крові. Однак результати є неточними через обмеженість методів, що використовуються для аналізу сироваткових рівнів інфліксимабу і антитіл проти інфліксимабу.

Кортикостероїди не виявляють значущого клінічного впливу на фармакокінетику інфліксимабу.

Комбінація Ремикейду® та анакінри або абатасепту не рекомендована. Також не рекомендується супутнє застосування Ремикейду® та проведення вакцинацій живими вакцинами, а також призначення одночасно з Ремикейдом® збудників інфекцій з терапевтичною метою (див. розділ «Особливості застосування»).

Особливості застосування.

Пацієнтам, які отримують Ремикейд®, слід ознайомитися з інструкцією для медичного застосування та звернути особливу увагу на карту попередження пацієнта, що знаходиться в кінці даного розділу.

Інфузійні реакції та гіперчутливість. Ремикейд® може спричиняти розвиток гострих реакцій, пов’язаних з інфузією, та алергічних реакцій уповільненого типу. Термін розвитку цих реакцій різний, від декількох секунд при анафілактичних реакціях негайного типу до декількох годин після інфузії. У разі розвитку гострої реакції, пов’язаної з інфузією, введення препарату слід негайно припинити. Лікарські засоби (наприклад антигістамінні препарати, кортикостероїди, адреналін та/або парацетамол), апарат для штучної вентиляції легень та інші необхідні матеріали для екстреного лікування цих реакцій повинні бути напоготові для негайного застосування. Для попередження деяких цих реакцій (слабких або транзиторних) хворому перед початком інфузії може бути введений один з антигістамінних препаратів, гідрокортизон та/або парацетамол.

У деяких хворих можуть утворюватись антитіла до інфліксимабу, що підвищує частоту інфузійних реакцій, невелика частина яких – серйозні алергічні реакції. У пацієнтів відзначався зв’язок між утворенням антитіл до інфліксимабу та зменшенням тривалості клінічного ефекту від лікування. Одночасне застосування імуномодуляторів знижує утворення антитіл та зменшує частоту інфузійних реакцій. Ефект від одночасного застосування імуномодуляторів був більш виражений у пацієнтів, які лікувались епізодично, ніж при підтримуючій терапії. Пацієнти, які припиняють прийом імуносупресорів перед початком або під час терапії Ремикейдом®, мають потенційно більший ризик утворення антитіл. Ці антитіла не завжди виявляються в сироватці крові. При розвитку тяжких реакцій необхідно призначати симптоматичну терапію, а застосування Ремикейду® припинити.

У ході клінічних досліджень спостерігалися реакції гіперчутливості уповільненого типу, підвищений ризик розвитку яких, імовірно, пов’язаний зі збільшенням інтервалу між введеннями препарату. Пацієнтів слід попередити, що при розвитку зазначених симптомів вони повинні звернутися до лікаря. Пацієнти, яким призначається повторне лікування після тривалого періоду, мають перебувати під постійним наглядом через можливість розвитку реакцій гіперчутливості уповільненого типу.

Інфекції. Пацієнтів потрібно ретельно обстежувати щодо інфекцій, включаючи туберкульоз, до, під час та після лікування Ремикейдом®. Оскільки виведення інфліксимабу може тривати до 6 місяців, моніторинг інфекцій слід проводити увесь цей час. Подальше лікування Ремикейдом® потрібно припинити у разі розвитку серйозної інфекції або сепсису.

Слід проявляти обережність при розгляді питання про застосування Ремикейду®, включаючи супутню імунодепресивну терапію, пацієнтам з хронічною інфекцією або рецидивуючими інфекціями в анамнезі. Пацієнтам слід рекомендувати уникати впливу потенційних факторів ризику інфекції.

Фактор некрозу пухлини альфа (TNFα) є медіатором запалення та модулятором клітинного імунітету. Експериментальні дані свідчать про необхідність TNFα у боротьбі з внутрішньоклітинними інфекціями. Клінічний досвід виявив порушення імунної відповіді проти інфекції у деяких пацієнтів, які отримували інфліксимаб.

Пригнічення TNFα може маскувати симптоми інфекції, наприклад гарячку. Раннє розпізнавання атипових клінічних проявів тяжких інфекції та типових клінічних проявів рідкісних та незвичайних інфекцій має дуже важливе значення для мінімізації затримки діагностики та лікування.

Пацієнти, що приймають блокатори TNF, є більш сприйнятливими до тяжких інфекцій. Під час лікування інфліксимабом відзначались випадки опортуністичних інфекцій, у тому числі туберкульозу, вірусних інфекції, інвазивних грибкових інфекцій та інших інфекцій, таких як сепсис та пневмонія. Деякі з цих інфекцій були летальними; найбільш частими опортуністичними інфекціями з рівнем смертності >5 % були пневмоцистоз, кандидоз, лістеріоз і аспергільоз.

Пацієнти, у яких розвивається інфекція під час лікування Ремикейдом®, потребують ретельного нагляду та повного діагностичного обстеження. У разі розвитку тяжкої інфекції або сепсису подальше лікування Ремикейдом® слід припинити та розпочати відповідне антимікробне або протигрибкове лікування.

Туберкульоз. Повідомлялося про активну форму туберкульозу у хворих, які лікувались Ремикейдом®. У більшості випадків туберкульоз був позалегеневим, в локальній або диссемінованій формі

До початку терапії Ремикейдом® пацієнтів необхідно ретельно обстежити для виключення туберкульозу, у тому числі латентного. Обстеження має включати детальний анамнез, у тому числі відомості про захворювання на туберкульоз у минулому, про можливі контакти з хворими на туберкульоз та про попередню та/або супутню імуносупресивну терапію. Обов’язковим є проведення всім пацієнтам до початку терапії шкірного туберкулінового тесту і рентгенографії грудної клітки. Слід враховувати, що у тяжких хворих і в імуноскомпрометованих пацієнтів може бути отримана псевдонегативна туберкулінова проба.

Лікування не слід проводити, якщо діагностується активний туберкульоз.

У випадку латентного туберкульозу перед початком терапії Ремикейдом® необхідно провести специфічне протитуберкульозне лікування. Специфічне протитуберкульозне лікування перед початком терапії Ремикейдом® рекомендується проводити також при латентному або активному туберкульозі в анамнезі, якщо немає підтвердження про проведений повний та адекватний курс протитуберкульозного лікування. За хворими повинен спостерігати лікар під час та після терапії Ремикейдом® для виключення інфекцій, у тому числі міліарного туберкульозу.

Слід зважити необхідність застосування протитуберкульозної терапії перед початком терапії Ремикейдом® для пацієнтів, які мають кілька факторів ризику розвитку туберкульозної інфекції, але в яких отриманий негативний результат тесту на латентний туберкульоз. Рішення про початок протитуберкульозної терапії для таких пацієнтів приймають після консультації з фтизіатром та оцінки ризику розвитку латентного туберкульозу та безпеки протитуберкульозного лікування.

Усіх пацієнтів слід попередити про необхідність консультації лікаря при появі ознак/симптомів, що нагадують туберкульоз (таких як постійний кашель, зменшення маси тіла, субфебрилітет), під час або після лікування Ремикейдом®.

Інвазивні грибкові інфекції. У пацієнтів, яким застосовують Ремикейд®, слід підозрювати інвазивні грибкові інфекції, такі як аспергільоз, кандидоз, пневмоцистоз, гістоплазмоз, кокцидіоїдомікоз чи бластомікоз, при розвитку тяжкого системного захворювання. Пацієнти повинні якнайшвидше проконсультуватися з лікарем, у якого є досвід діагностики та лікування інвазивних грибкових інфекцій.

Інвазивні грибкові інфекції частіше бувають дисемінованими, ніж локалізованими, тестування на антигени і антитіла може бути негативним у деяких пацієнтів з активною інфекцією. У період встановлення діагнозу потрібне призначення емпіричної протигрибкової терапії, враховуючи співвідношення ризику інфекції та ризику призначення протигрибкової терапії.

Для пацієнтів, які мешкали або подорожували в регіонах, де інвазивні грибкові інфекції, такі як гістоплазмоз, кокцидіоїдомікоз або бластомікоз, є ендемічними, слід ретельно вивчити співвідношення ризику та користі перед початком терапії Ремикейдом®.

Хвороба Крона з утворенням фістул. Пацієнтам з хворобою Крона з розвитком гострих гнійних фістул не слід розпочинати лікування Ремикейдом® до ліквідації джерела можливої інфекції, особливо абсцесу (див. розділ «Протипоказання»).

Реактивація гепатиту В (HBV). Реактивація гепатиту В спостерігалася у пацієнтів, які отримували TNF-антагоністи, в тому числі інфліксимаб, та були хронічними носіями цього вірусу. Деякі з випадків були летальними.

Перед початком лікування Ремикейдом® слід перевірити пацієнта на наявність вірусу гепатиту В. Пацієнтам з позитивними результатами аналізу на вірус гепатиту В рекомендовано звернутися до лікаря, який має досвід лікування гепатиту В. Носіям вірусу гепатиту В, які потребують терапії із застосуванням Ремикейду®, слід проводити ретельний моніторинг симптомів активного гепатиту В протягом періоду лікування та декількох місяців після його закінчення. Даних щодо лікування пацієнтів, які є носіями вірусу гепатиту В, із застосуванням антивірусної терапії у комбінації з TNF-антагоністом для запобігання реактивації вірусу гепатиту В, немає. Пацієнтам, у яких спостерігається реактивація вірусу гепатиту В, потрібно припинити лікування Ремикейдом® та розпочати ефективну антивірусну та підтримуючу терапію.

Реакції з боку гепатобіліарної системи. У постмаркетинговому періоді спостерігалися дуже рідкісні випадки розвитку жовтяниці та неінфекційного гепатиту, іноді з ознаками аутоімунного гепатиту. Були поодинокі випадки печінкової недостатності, що спричинило трансплантацію печінки або летальний наслідок. Пацієнтів із симптомами печінкової дисфункції слід оглядати щодо ураження печінки. Якщо рівень білірубіну та/або рівень АЛТ підвищиться в > 5 разів від верхньої межі норми, застосування Ремикейду® слід припинити і провести ретельний аналіз виявлених змін.

Одночасне застосування інгібітору TNFα та анакінри. Спостерігалися серйозні інфекції та нейтропенія у ході клінічних випробувань при супутньому застосуванні анакінри (рекомбінантної неглікозильованої форми антагоніста рецептора інтерлейкіну-1) та етанерсепту (інгібітору TNFα), що не мало терапевтичних переваг порівняно з монотерапією етанерсептом. Виходячи з характеру побічних явищ, що спостерігалися під час комбінованого лікування етанерсептом і анакінрою, подібна токсичність може бути наслідком комбінації анакінри та іншого інгібітору TNFα. Тому комбінація Ремикейду® та анакінри не рекомендується.

Одночасне застосування інгібітору TNFa та абатацепту. У ході клінічних випробувань супутнє застосування TNF-блокуючих агентів та абатацепту асоціювалося з підвищенням ризику виникнення інфекцій, включаючи тяжкі інфекції, порівняно з монотерапією TNF-блокуючими агентами без підвищення клінічної користі. Через характер прояву побічних дій, які спостерігалися під час комбінованого застосування TNF-блокуючих агентів та абатацепту, одночасне лікування інфліксимабом та абатацептом не рекомендується.

Одночасне застосування з іншими біологічними лікарськими засобами. Інформації щодо одночасного застосування інфліксимабу з іншими біологічними лікарськими засобами, які призначають для лікування тих самих станів, що і інфліксимаб, недостатньо. Не рекомендовано застосовувати інфліксимаб одночасно з біологічними терапевтичними лікарськими засобами через можливість підвищення ризику виникнення інфекції та інших потенційних фармакологічних взаємодій.

Перехід з одного біологічного базисного препарату, який модифікує перебіг ревматичного захворювання, на інший. Під час переходу з одного біологічного препарату на інший слід ретельно спостерігати за клінічним станом пацієнта, оскільки перехресна біологічна активність може підвищувати ризик побічних реакцій, включаючи інфекції.

Живі вакцини/терапія збудниками інфекцій. Доступні лише обмежені дані результатів вакцинації або вторинного інфікування живими вакцинами пацієнтів, які отримують анти-TNF-терапію. Застосування живих вакцин може призвести до клінічних проявів інфекцій, включаючи дисеміновані. Не рекомендується призначати одночасно з Ремикейдом® щеплення живими вакцинами.

Застосування терапії іншими збудниками інфекцій, такими як живі ослаблені бактерії (наприклад, інстиляції сечового міхура БЦЖ для лікування раку), може призвести до клінічних проявів інфекцій, включаючи дисеміновані. Не рекомендується призначати терапію збудниками інфекції одночасно з Ремикейдом®.

Аутоімунні процеси. Відносний дефіцит TNFα, спричинений анти-TNF-терапією, може ініціювати розвиток аутоімунного процесу. Якщо у хворого виникають симптоми, що нагадують вовчаковий синдром, а також будуть виявлятись антитіла до двоспіральної ДНК, лікування треба припинити.

Неврологічні ефекти. При застосуванні інфліксимабу та інших інгібіторів TNFα у рідкісних випадках відзначалися судоми, поодинокі випадки ретробульбарного невриту, судом, появи або загострення клінічних симптомів та/або радіографічних ознак демієлінізуючих уражень центральної нервової системи, включаючи розсіяний склероз, неврит зорового нерва та демієлінізуючі ураження периферійної нервової системи, включаючи синдром Гійєна-Барре. Рекомендується ретельна оцінка переваг/ризику лікування Ремикейдом® пацієнтів з демієлінізуючими розладами, в тому числі в анамнезі. Треба бути обережним при призначенні препарату пацієнтам з неврологічними дефектами та вчасно призупинити прийом при виникненні симптомів.

Злоякісні новоутворення та лімфопроліферативні порушення. У контрольованих клінічних дослідженнях TNF-блокуючих засобів більшість випадків розвитку лімфоми спостерігалася серед пацієнтів, які отримували TNF-блокатор, ніж серед пацієнтів контрольної групи. У ході клінічних випробувань із застосуванням Ремикейду® у пацієнтів із ревматоїдним артритом, хворобою Крона, псоріатичним артритом, анкілозуючим спондилітом і виразковим колітом випадки розвитку лімфоми у пацієнтів, які отримували Ремикейд®, спостерігалися частіше порівняно з загальнопопуляційним рівнем, проте частота виникнення була рідкою. Під час постмаркетингового періоду випадки лейкемії повідомлялись у пацієнтів, які отримували лікування TNF-блокаторами. Існує підвищений ризик виникнення лімфоми та лейкемії у пацієнтів з ревматоїдним артритом, які страждають довготривалим, високоактивним запальним захворюванням, яке ускладнює проведення оцінки ризику.

У клінічному дослідженні застосування Ремикейду® у пацієнтів з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) середнього та тяжкого ступеня повідомлялося про більшу кількість випадків злоякісних новоутворень у групі пацієнтів, які отримували Ремикейд®, порівняно з пацієнтами з контрольної групи. Усі пацієнти, за даними анамнезу, були запеклими курцями. Слід з обережністю приймати рішення щодо лікування пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку злоякісних новоутворень через надмірне куріння.

Не можна виключити ризик розвитку лімфом чи інших злоякісних новоутворень у пацієнтів, яким проводять лікування TNF-блокаторами. Тому слід з обережністю приймати рішення щодо застосування TNF-блокуючої терапії пацієнтам з анамнезом злоякісного новоутворення або при вирішенні продовжувати терапію у пацієнтів, у яких розвинулися злоякісні новоутворення.

Також слід з обережністю приймати рішення щодо лікування пацієнтів з псоріазом та інтенсивною імуносупресивною терапією або тривалою PUVA-терапією в анамнезі.

При проведенні постмаркетингового спостереження зафіксовані випадки злоякісних новоутворень, деякі з яких були летальними у дітей, підлітків та молодих людей (віком до 22 років), які приймали TNF-блокатори (терапію було розпочато у дітей віком ≤ 18 років), включаючи Ремикейд®.

Приблизно половину випадків становили лімфоми. Інші випадки були пов’язані з різноманітними іншими злоякісними новоутвореннями, включаючи рідкісні злоякісні новоутворення, що пов’язані з імуносупресією. Роль TNF-блокаторів у розвитку злоякісних новоутворень не може бути виключена.

У постмаркетинговій практиці рідко повідомлялося про розвиток гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми у пацієнтів, які лікувалися TNF-блокуючими агентами, включаючи Ремикейд®. Цей рідкісний тип Т-клітинної лімфоми характеризується дуже агресивним перебігом та зазвичай є летальним. Усі випадки, пов’язані із застосуванням Ремикейду®, виникали у пацієнтів з хворобою Крона або виразковим колітом, у більшості випадків – у підлітків та молодих людей чоловічої статі. Усі ці пацієнти отримували лікування азатіоприном або 6-меркаптопурином у комбінації з Ремикейдом® або безпосередньо до лікування Ремикейдом®. Слід ретельно оцінювати потенційний ризик одночасного застосування азатіоприну або 6-меркаптопурину з Ремикейдом®. Ризик розвитку гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми у пацієнтів, які лікувалися Ремикейдом®, не може бути виключений. Були отримані повідомлення про випадки меланоми та меркеліоми у пацієнтів, які отримували терапію TNF-блокаторами, включаючи Ремикейд® (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам рекомендовано періодично проводити обстеження шкіри, особливо при наявності факторів ризику розвитку раку шкіри.

Усі пацієнти, хворі на виразковий коліт, з підвищеним ризиком дисплазії або раком товстого кишечнику (наприклад пацієнти з тривалим виразковим колітом або первинним склеротичним холангітом) або пацієнти, які мають в анамнезі дисплазію чи рак товстого кишечнику, мають проходити регулярний скринінг щодо дисплазії до, та протягом перебігу захворювання. Обстеження повинно включати колоноскопію та біопсію згідно з місцевими рекомендаціями. Отримані дані не дають можливості зробити висновок, чи впливає лікування інфліксимабом на ризик виникнення дисплазії або раку товстого кишечнику (див. розділ «Побічні реакції»).

Оскільки можливість підвищення ризику розвитку раку у пацієнтів, яким нещодавно діагностували дисплазію і які отримують Ремикейд®, не встановлена, слід уважно оцінювати співвідношення ризик/користь для кожного окремого пацієнта та приймати рішення стосовно необхідності припинення терапії.

Серцева недостатність. Ремикейд® слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів із серцевою недостатністю легкого ступеня (NYHA клас І/ІІ). Пацієнти повинні знаходитись під ретельним наглядом, а лікування Ремикейдом® необхідно припинити при появі нових або погіршенні існуючих симптомів серцевої недостатності (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).

Гематологічні реакції. Повідомлялося про випадки панцитопенії, лейкопенії, нейтропенії та тромбоцитопенії у пацієнтів, які отримували TNF-блокатори, включаючи Ремикейд®. Усі пацієнти повинні одразу звернутися за медичною допомогою при появі симптомів гематологічних порушень (таких як тривала гарячка, утворення синців, кровотеча, блідість). Необхідно припинити прийом препарату пацієнтам із підтвердженими істотними гематологічними патологіями.

Застосування при інших станах. Є обмежений досвід застосування препарату пацієнтам, яким проводились хірургічні процедури, включаючи артропластику. Необхідно враховувати тривалий період напіввиведення інфліксимабу у разі планування будь-яких хірургічних процедур. Пацієнтам, які потребують проведення хірургічної операції під час лікування препаратом, слід перебувати під ретельним контролем щодо виникнення інфекцій.

Відсутність відповіді на лікування хвороби Крона може бути зумовлена наявністю фіксованої фіброзної стриктури, яка може потребувати хірургічного лікування. Є дані, що інфліксимаб не зумовлює виникнення даних стриктур та не погіршує їх перебіг.

Особливості застосування деяким віковим группам пацієнтів.

Застосування хворим літнього віку (≥ 65 років).

Частота розвитку тяжких інфекцій у пацієнтів віком від 65 років, які отримували Ремикейд®, була вищою, ніж у пацієнтів віком до 65 років. Деякі випадки мали летальні наслідки. Отже, слід звертати особливу увагу на ризик інфекції при лікування пацієнтів літнього віку (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування дітям.

Інфекції. У ході клінічних досліджень було отримано більшу кількість повідомлень про випадки інфекцій у дітей порівняно з дорослими пацієнтами (див. розділ «Побічні реакції»).

Вакцинація. Рекомендовано, за можливості, проводити вакцинацію дітей згідно з чинними рекомендаціями для проведення вакцинацій до початку терапії Ремикейдом®.

Злоякісні новоутворення та лімфопроліферативні порушення. При проведенні постмаркетингового спостереження зафіксовані випадки злоякісних новоутворень, деякі з яких були летальними у дітей, підлітків та молодих людей (віком до 22 років), які приймали TNF-блокатори (терапію було розпочато у дітей віком ≤ 18 років), включаючи Ремикейд®, для лікування ювенільного ревматоїдного артриту (ЮРА), хвороби Крона або інших станів. Приблизно половину випадків становили лімфоми. Інші випадки були пов’язані з різноманітними іншими злоякісними новоутвореннями, включаючи рідкісні злоякісні новоутворення, що пов’язані з імуносупресією. Ризик розвитку злоякісних новоутворень у дітей, які отримують TNF-блокатори, не може бути виключений.

У постмаркетинговій практиці рідко повідомлялося про розвиток гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми у пацієнтів, які лікувалися TNF-блокуючими агентами, включаючи Ремикейд®. Цей рідкісний тип Т-клітинної лімфоми характеризується дуже агресивним перебігом та зазвичай є летальним. Усі випадки, пов’язані із застосуванням Ремикейду®, виникали у пацієнтів з хворобою Крона або виразковим колітом, у більшості випадків – у підлітків та молодих людей чоловічої статі. Усі ці пацієнти отримували лікування азатіоприном або 6-меркаптопурином у комбінації з Ремикейдом® або безпосередньо до лікування Ремикейдом®. Слід ретельно оцінювати потенційний ризик одночасного застосування азатіоприну або 6-меркаптопурину з Ремикейдом®. Ризик розвитку гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми у пацієнтів, які лікувалися Ремикейдом®, не може бути виключений.

КАРТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПАЦІЄНТА

Ремикейд® Карта попередження пацієнта   ПІБ пацієнта: _________________________ ПІБ лікаря: ___________________________ ________________________________ Телефон лікаря: ______________________ Ця карта попередження містить важливу інформацію з безпеки, яку необхідно знати до та протягом терапії Ремикейдом®.   Покажіть цю карту будь-якому лікарю, що має відношення до вашого лікування.   Дати терапії Ремикейдом® Перша інфузія________________________ Наступні інфузії______________________ ____________________________________ Інші призначення _____________________ _____________________________________ _____________________________________