Загальна характеристика
міжнародна та хімічна назви: ramipril, 1-етиловий ефір-[[1-карбоксі-3-фенілпропіл]аланіл]октагідроциклопента[b]-піроло-2-карбонової кислоти;
Основні фізико-хімічні властивості
для дозування 1,25 мг: тверда желатинова капсула №4 світло-сірого кольору, що має маркування „R” на кришечці капсули та „1.25” - на корпусі капсули.
Капсула містить порошок білого або майже білого кольору.
для дозування 2,5 мг: тверда желатинова капсула №4, що має корпус світло-сірого кольору з маркуванням „2.5” та кришечку світло-зеленого кольору з маркуванням „R”.
Капсула містить порошок білого або майже білого кольору.
для дозування 5.0 мг: тверда желатинова капсула №4, що має корпус світло-сірого кольору з маркуванням „5” та кришечку зеленого кольору з маркуванням „R”.
Капсула містить порошок білого або майже білого кольору.
для дозування 10 мг: тверда желатинова капсула №4, що має корпус світло-сірого кольору з маркуванням „10” та кришечку темно-зеленого кольору з маркуванням „R”.
Капсула містить порошок білого або майже білого кольору;
Склад
1 капсула містить 1,25 мг, 2,5 мг, 5,0 мг або 10,0 мг раміприлу;
допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, желатин, вода, титану діоксид (Е171), заліза оксид чорний (Е172) (для дозування 1,25 мг, 10 мг), індигокармін, заліза оксид жовтий (Е172) (для дозування 2, 5 мг, 5,0 мг, 10,0 мг).
Форма випуску
Капсули.
Фармакотерапевтична група
Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Код АТС С09A A05.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка.
Раміприл після всмоктування з шлунково-кишкового тракту гідролізується у фармакологічно активний раміприлат, який є сильним і тривалодіючим інгібітором АПФ. Раміприл приводить до збільшення активності реніну в плазмі та зменшення концентрацій в плазмі ангіотензину ІІ та альдостерону. Корисний гемодинамічний ефект, який є результатом пригнічення АПФ унаслідок зменшення активності ангіотензину ІІ, полягає у зменшенні резистентності судин. Є дані, які дозволяють зробити припущення, що головним фактором, який визначає гемодинамічні ефекти, є АПФ-тканини, а не циркулююча фракція АПФ.
Ангіотензинперетворюючий фермент є ідентичним кініназі ІІ - одному з ферментів, які відповідають за деградацію брадикініну. Є дані про те, що пригнічення АПФ раміприлатом має деякий вплив на систему калікреїн-кінін-простагландину. Припускається, що завдяки впливу на цю систему також здійснюється атигіпертензивна та метаболічна активність раміприлу.
При застосуванні раміприлу у хворих на артеріальну гіпертензію антигіпертензивний ефект спостерігається через 1-2 години після прийому препарату.
Максимальний ефект досягається через 3 – 6 годин після прийому одноразової дози і триває протягом щонайменше 24 годин.
Максимальний антигіпертензивний ефект при безперервному лікуванні раміприлом звичайно досягається протягом 3-4 тижнів.
Після раптового припинення терапії раміприлом ”рикошетна” гіпертензія не спостерігається.
Під час клінічного дослідження НОРЕ раміприл сприяв значущому зниженню проценту інсультів, інфарктів міокарда та/або серцево-судинної смертності у порівнянні з плацебо. Ці ефекти спостерігались частіше у пацієнтів з нормальним артеріальним тиском і лише частково були наслідком помірного зниження артеріального тиску, продемонстрованого у дослідженні.
Доза 10 мг раміприлу, що на даний час є найвищою рекомендованою, була вибрана дослідниками НОРЕ згідно з результатами попередніх досліджень (SECURE, HEART). Вона є оптимальною для здійснення повної блокади ренін-ангіотензин-альдостеронної системи.
Фармакокінетика.
Після перорального прийому раміприл швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту, пікові концентрації в плазмі крові досягались через годину. Пікові концентрації в плазмі крові активного метаболіту – раміприлату - досягались через 2 – 4 години.
Концентрації раміприлату в плазмі крові знижуються не лінійно. Період напіввиведення раміприлату після прийому 5 – 10 мг раміприлу становить 13 - 17 годин, а після прийому менших доз (1,25 – 2,5 мг) є значно тривалішим. Ця різниця пов’язана з тривалою кінцевою фазою виведення раміприлату, що спостерігається на кривій „концентрація – час” при дуже низьких концентраціях в плазмі крові. Ця кінцева фаза виведення препарату не залежить від дози та вказує на здатність раміприлату зв’язуватися з ферментами сироватки крові. Рівноважні концентрації раміприлату в плазмі крові після прийому звичайної терапевтичної дози один раз на день досягались приблизно на четвертий день лікування.
Полаприл майже повністю метаболізується, метаболіти виводяться, головним чином, нирками. Крім біоактивного метаболіту – раміприлату - були виявлені інші неактивні метаболіти, включаючи дикетопіперазиновий ефір, дикетопіперазинову кислоту та кон’югати.
Зв’язування раміприлу з білками плазми крові становить 73%, раміприлату - 56%.
Показання для застосування
Для лікування
артеріальної гіпертензії, як монотерапія та у комбінації з іншими гіпотензивними засобами;
застійної серцевої недостатності в складі комбінованої терапії;
серцевої недостатності у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда;
з метою зменшення ризику інфаркту міокарда, інсульту, серцево-судинної смерті або за потреби процедури реваскуляризації у пацієнтів 55-тирічного віку або старше: у пацієнтів, які мають клінічні ознаки серцево-судинних хвороб (попередній інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія) або перенесли шунтування при багатосудинному ураженні коронарних артерій [CABG] або черезшкірну транслюмінальну коронарну ангіопластику [PTCA], інсульт, або мають хворобу периферійних судин; у пацієнтів, які хворіють на діабет і мають хоча б один з наявних факторів ризику, таких як гіпертензія (систолічний артеріальний тиск > 160 мм рт.ст. або діастолічний артеріальний тиск > 90 мм рт.ст.); високий загальний холестерин (>5,2 ммоль/л); низький рівень холестерину високої щільності ( 30 мл/хв (креатинін сироватки < 165 мкмоль/л) рекомендована звичайна доза раміприлу. Для пацієнтів з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв (креатинін сироватки > 165 мкмоль/л) початкова доза становить 1,25 мг раміприлу один раз на добу, а максимальна доза - 5 мг один раз на добу.
Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 10 мл/хв і креатинін сироватки 400 - 650 мкмоль/л) рекомендована початкова доза також становить 1,25 мг раміприлу один раз на день, підтримуюча доза не повинна перевищувати 2,5 мг один раз на добу.
Доза для пацієнтів з печінковою недостатністю
У пацієнтів з порушеннями функції печінки метаболізм раміприлу і, таким чином, утворення його біоактивного метаболіту-раміприлату, зменшується у зв’язку з послабленою активністю естераз печінки, в результаті чого збільшуються рівні раміприлу в плазмі. Для цих пацієнтів рекомендована початкова доза раміприлу становить 1,25 мг, і прийом слід починати під пильним медичним спостереженням.
Побічна дія
Найбільш частими небажаними ефектами є запаморочення (приблизно 4%), нудота (приблизно 3%) і головний біль (приблизно 2%).
Порушення кровоносної та лімфатичної системи
Дуже рідко (1/10 000, 1/10 000,
Polpharma (Польша)
(067) 42-100-46
(095) 10-70-232
