Айлия

Инструкция Айлия

• Состав
• Показания
• Противопоказания
• Применение при беременности и кормлении грудью
• Способ применения и дозы
• Передозировка
• Побочные эффекты
• Условия и срок хранения

Склад

діюча речовина: афліберсепт;

1 мл розчину для ін’єкцій містить 40 мг афліберсепту;

допоміжні речовини: полісорбат 20; натрію фосфат одноосновний, моногідрат; натрію фосфат двоосновний, гептагідрат; натрію хлорид; сахароза; вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: розчин без видимих часток.

Фармакотерапевтична група

Засоби, які застосовують при розладах судин ока.

Код АТХ

S01L A05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Афліберсепт є рекомбінантним гібридним білком, що складається із частин позаклітинних доменів 1-го та 2-го рецепторів до судинного ендотеліального фактора росту (Vascular Endothelial Growth Factor — VEGF) людини, злитих з Fc-ділянкою людського IgG1.

Афліберсепт виробляється клітинами К1 яєчника китайського хом’ячка за технологією рекомбінантної ДНК.

Афліберсепт діє як розчинний рецептор-пастка, який зв’язує судинний ендотеліальний фактор росту-А (VEGF-А) та плацентарний фактор росту (Placental Growth Factor - PlGF) зі значно вищою спорідненістю, ніж при зв’язуванні з природними рецепторами і, таким чином, може інгібувати зв’язування і активацію цих споріднених VEGF-рецепторів.

Механізм дії. VEGF-A та PlGF є членами VEGF-сімейства ангіогенних факторів, які можуть діяти на ендотеліальні клітини як сильнодіючі мітогенні та хемотаксичні фактори, а також фактори проникності судин. VEGF реалізує свою дію через два тирозинкіназні рецептори VEGFR-1 та VEGFR-2, присутні на поверхні ендотеліальних клітин. PlGF зв’язується лише з VEGFR-1, що також присутній на поверхні лейкоцитів. Надмірна активація цих рецепторів з боку VEGF-A може призвести до патологічної неоваскуляризації та надмірної проникності судин. PlGF може діяти синергічно з VEGF-A у вказаних процесах та сприяти лейкоцитарній інфільтрації і запаленню судин.

Фармакодинамічні ефекти.

Волога ВМД.

Волога ВМД характеризується патологічною хоріоїдальною неоваскуляризацією (ХНВ). Просочування крові та рідини, спричинене ХНВ, може спричинити потовщення сітківки або набряк та/або суб-/інтраретинальний крововилив, що призводить до втрати гостроти зору.

У пацієнтів, які отримували лікування препаратом Айлія® (по 1 ін’єкції 1 раз на місяць впродовж 3 місяців поспіль з наступним застосуванням препарату 1 раз на 2 місяці), незабаром після початку терапії спостерігали зниження показників товщини сітківки та зменшення середнього розміру ділянки ХНВ, що відповідає результатам, отриманим для ранібізумабу, при його застосуванні в дозі 0,5 мг 1 раз на місяць.

У дослідженні VIEW1 середнє зниження показників товщини сітківки за даними оптичної когерентної томографії (ОКТ) становило на 52-му тижні 130 мікрон у групі, яка отримувала препарат Айлія® у дозі 2 мг 1 раз на 2 місяці, і 129 мікрон у групі, яка отримувала лікування ранібізумабом у дозі 0,5 мг 1 раз на місяць. У дослідженні VIEW2 на 52-му тижні середні показники зменшення товщини сітківки за даними ОКТ склали, відповідно, 149 і 139 мікрон у групі, яка отримувала лікування препаратом Айлія® (2 мг через місяць), та у групі, яка отримувала ранібізумаб (0,5 мг щомісячно).

Зменшення розміру ділянки ХНВ та товщини сітківки зазвичай зберігалося впродовж другого року досліджень.

Набряк макули, що розвинувся внаслідок тромбозу центральної вени сітківки (ТЦВС).

При ТЦВС розвивається ішемія сітківки, що спричиняє вивільнення VEGF, що в свою чергу порушує стійкість тісних зв’язків та сприяє проліферації ендотеліальних клітин. Активація VEGF асоціюється з руйнацією гемато-ретинального бар’єру, а підвищена проникність судин спричиняє набряк сітківки, стимулює ріст ендотеліальних клітин та неоваскуляризацію.

У пацієнтів, які отримували лікування препаратом Айлія® (1 ін’єкція 1 раз на місяць впродовж 6 місяців) спостерігалася стійка, швидка і потужна відповідь за даними морфологічних показників (товщина центральної ділянки сітківки (central retinal thickness - CRT) згідно з результатами ОКТ)). Покращення середніх показників CRT зберігалися до 24-го тижня.

Товщина сітківки за даними ОКТ на 24-му тижні порівняно з вихідними показниками була вторинною кінцевою точкою ефективності в дослідженнях COPERNICUS та GALILEO. У цих двох дослідженнях відмічено статистично значущі середні зміни CRT за період від вихідного рівня до 24-го тижня на користь препарату Айлія®.

Таблиця 1

Фармакодинамічні параметри на 24-му, 52-му та 76-му/100-му тижнях (повний аналіз із застосуванням методу LOCF) у дослідженнях COPERNICUS та GALILEO.

Показники ефективності COPERNICUS GALILEO 24 тижні 52 тижні 100 тижнів 24 тижні 52 тижні 76 тижнів Контроль (N = 65) Айлія® 2 мг 1 раз на 4 тижні (N = 112) КонтрольС) (N = 65) Айлія® 2 мг (N = 112) Контроль C, D) (N = 65) Айлія®D) 2 мг (N = 112) Контроль (N = 67) Айлія® 2 мг 1 раз на 4 тижні (N = 103) Контроль (N = 67) Айлія® 2 мг (N = 103) Контроль E)   (N = 67) Айлія® E) 2 мг (N = 103) Середня зміна товщини сітківки порівняно з вихідною ‑145 ‑457 ‑382 ‑413 343 390 ‑169 ‑449 ‑219 ‑424 306 389 Різниця середніх показників розрахована за методом LSA,B)   ‑312   ‑28   45   ‑239   ‑167   44 (95 % ДІ)   (‑389, ‑234)   (‑121, 64)   (-142, 53)   (‑286, ‑193)   (‑217, ‑118)   (-99, 10) p   p