Гидроксизин

Инструкция Гидроксизин

Склад:

діюча речовина: hydroxyzine;

1 таблетка містить гідроксизину гідрохлориду 25 мг;

допоміжні речовини: целактоза 80 [суміш лактози  моногідрату та целюлози порошкоподібної (75 : 25)], кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза, поліетиленгліколь 400, титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, майже білого кольору, круглої циліндричної форми з двома опуклими поверхнями та ділильною рискою з одного боку.

Фармакотерапевтична група. Анксіолітики. Похідні дифенілметану.

Код АТХ N05B B01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Гідроксизину гідрохлорид є похідною речовиною дифенілметану, хімічно не пов’язаною з фенотіазинами, резерпіном, мепробаматом або бензодіазепінами.

Гідроксизину гідрохлорид не є депресантом кори головного мозку, але його дія може бути пов’язана з пригніченням активності в деяких ключових зонах субкортикальної ділянки центральної нервової системи.

Антигістамінна та бронходилятаційна дії були продемонстровані експериментально і підтверджені клінічно. Фармакологічні і клінічні дослідження свідчать про те, що гідроксизин у терапевтичних дозах не підвищує секрецію шлунка або кислотність, і в більшості випадків має м’яку антисекреторну активність. Зменшення пухирців і почервоніння було продемонстровано у здорових дорослих добровольців і у дітей після внутрішньошкірних ін’єкцій гістаміну або антигенів. Гідроксизин також проявив свою ефективність у полегшенні свербежу при різних формах кропив’янки, екземи і дерматиту.

При порушеннях функції печінки антигістамінний ефект одноразової дози може бути подовжений до 96 годин після прийому.

Дані електроенцефалографії у здорових добровольців демонструють анксіолітично-седативний профіль препарату. Анксіолітичний ефект був підтверджений у хворих при використанні різноманітних класичних психометричних тестів. Дані полісомнографії у пацієнтів у стані тривоги і пацієнтів, які страждають безсонням, свідчать про збільшення загального часу сну, скорочення загального часу нічних пробуджень і скорочення латентності сну після застосування одноразової або багаторазових щоденних доз по 50 мг. Зменшення тонусу м’язів було продемонстровано у пацієнтів у стані тривоги при застосуванні щоденної дози 3 × 50 мг.

Не спостерігалося порушень пам’яті. Не було симптомів відміни після 4 тижнів лікування у пацієнтів у стані тривоги.

У разі застосування пероральних фармацевтичних форм антигістамінний ефект починається приблизно через 1 годину. Седативний ефект для пероральних рідких форм починається через 5―10 хвилин і через 30―45 хвилин − для таблеток.

Гідроксизин має також спазмолітичний і симпатолітичний ефекти. Він має слабкий афінітет до мускаринових рецепторів. Гідроксизин демонструє м’яку аналгетичну дію.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Гідроксизин швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація у плазмі (Сmax) досягається приблизно через дві години після перорального прийому. Після застосування одноразових пероральних доз 25 мг і 50 мг у дорослих концентрації Cmax, як правило, становить 30 і 70 нг/мл відповідно. Після повторного введення один раз на день максимальні концентрації збільшуються на 30 %. Біодоступність гідроксизину при пероральному застосуванні порівняно із внутрішньом’язовим становить близько 80 %.

Розподіл

Гідроксизин широко розподіляється в організмі і зазвичай більше концентрується у тканинах, ніж у плазмі. У дорослих видимий об’єм розподілу становить від 7 до 16 л/кг. Гідроксизин проникає у шкіру після перорального прийому. Як після одноразового, так і після багаторазового прийому концентрації гідроксизину у шкірі вищі за концентрації у сироватці крові. Гідроксизин проходить через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри, що спричиняє більші концентрації у плода, ніж у матері.

Біотрансформація

Гідроксизин значною мірою метаболізується. Утворення головного метаболіту цетиризину, метаболіту карбонової кислоти (приблизно 45 % пероральної дози) стимулюється алкогольдегідрогеназою. Цей метаболіт має властивості периферичного

H1-антагоніста. Інші ідентифіковані метаболіти включають N-деалкілований метаболіт і О-деалкілований метаболіт з періодом напіввиведення 59 годин. Ці шляхи метаболізму опосередковані головним чином CYP3A4/5.

Елімінація

Період напіввиведення гідроксизину у дорослих становить приблизно 14 годин (діапазон ―7-20 годин). Видимий загальний кліренс організму, розрахований у ході досліджень, становить 13 мл/хв/кг. Тільки 0,8 % дози виводиться у незміненому вигляді з сечею. Головний метаболіт, цетиризин, виводиться головним чином у незміненому вигляді з сечею (25 % гідроксизину, застосованого перорально).

Особливі популяції

Пацієнти літнього віку

Фармакокінетика гідроксизину досліджувалась у 9 здорових досліджуваних літнього віку (69,5 ± 3,7 року) після одного прийому 0,7 мг/кг перорально. Період напіввиведення гідроксизину подовжився до 29 годин, і видимий об’єм розподілу збільшився до 22,5 л/кг. Рекомендується зменшити щоденну дозу гідроксизину для літніх пацієнтів.

Діти

Фармакокінетика гідроксизину оцінювалась у 12 дітей (6,1 ± 4,6 року: 22 ±12 кг) після одного прийому 0,7 мг/кг перорально. Видимий кліренс плазми був приблизно у 2,5 раза вище кліренсу дорослих. Період напіввиведення був коротший, ніж у дорослих. Він становив близько 4 годин у 1-річних пацієнтів і 11 годин―у 14-річних пацієнтів.

Печінкова недостатність

У досліджуваних із вторинною печінковою дисфункцією внаслідок первинного біліарного цирозу загальний кліренс становив приблизно 66 % від показника у здорових досліджуваних. Період напіввиведення збільшився до 37 годин, а концентрації карбоксильних метаболітів цетиризину у сироватці крові виявились вищими, ніж у молодих пацієнтів з нормальною функцією печінки. Слід зменшити щоденну дозу або частоту прийому хворим із порушеннями функції печінки.

Ниркова недостатність

Фармакокінетика гідроксизину досліджувалась у 8 хворих із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 24 ± 7 мл/хв). AUC (площа під фармакокінетичною кривою) гідроксизину не змінювалася релевантно, у той час як AUC карбоксильного метаболіту, цетиризину, була підвищеною. Цей метаболіт не видаляється ефективно за допомогою гемодіалізу.

Щоб уникнути значного накопичення метаболіту цетиризину після застосування багаторазових доз гідроксизину, щоденну дозу гідроксизину слід скоротити для пацієнтів із порушенням функції нирок.

Клінічні характеристики.

Показання.

− Симптоматичне лікування тривожних станів у дорослих;

− як седативний засіб у період премедикації;

− симптоматична терапія свербежу.

Протипоказання.

·         Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату, цетиризину, інших похідних піперазину, амінофіліну або етилендіаміну

·         Порфірія.

·         Подовження інтервалу QT.

·         Період вагітності або годування груддю.

·         Спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Слід враховувати посилення дії Гідроксизину-ЗН при застосуванні одночасно з лікарськими препаратами, що пригнічують центральну нервову систему (ЦНС) або мають антихолінергічні властивості. У цьому випадку їх дозування підбирають індивідуально. Алкоголь також потенціює ефекти Гідроксизину-ЗН.

Слід уникати одночасного призначення з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) і холіноблокаторами. Препарат перешкоджає пресорній дії адреналіну і протисудомній активності фенітоїну, а також перешкоджає дії бетагістину і препаратів-блокаторів холінестерази.

Циметидин 600 мг двічі на добу підвищував концентрації гідроксизину у сироватці крові на 36 % і знижував пікові концентрації метаболіту цетиризину на 20 %.

Гідроксизин-ЗН є інгібітором CYP2D6 і у високих дозах може спричинити медикаментозну взаємодію з субстратами CYP2D6.

Гідроксизин-ЗН не має інгібуючого впливу в концентрації 100 мкмоль на ізоформи УДФ-глюкуронілтрансферази в мікросомах печінки людини. Він інгібує ізоформи цитохрому P450 2С 9, 2C19 та 3А 4 при концентраціях вище пікових концентрацій у плазмі. Тому малоймовірно, що Гідроксизин-ЗН може порушити метаболізм лікарських препаратів, що є субстратами для цих ензимів.

Метаболіт цетиризин при концентрації 100 мкмоль не має інгібуючого ефекту на цитохром печінки людини Р450 та ізоформи УДФ-глюкуронілтрансферази.

Гідроксизин метаболізується алкогольдегідрогеназою і CYP3A4/5, підвищення концентрації гідроксизину у крові можна очікувати, коли гідроксизин застосовується разом з препаратами − потужними інгібіторами цих ензимів. Проте, коли інгібується тільки один шлях метаболізму, інші шляхи можуть частково компенсувати це.

Одночасне застосування гідроксизину з потенційно аритмогенними препаратами підвищує ризик подовження інтервалу QT та поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует».

Особливості застосування.

Гідроксизин призначати з обережністю хворим, схильним до судомних реакцій.

Діти раннього віку є більш схильними до розвитку побічних явищ з боку центральної нервової системи. У дітей розвиток судом спостерігався частіше, ніж у дорослих.

Через антихолінергічний ефект препарат слід призначати з обережністю хворим на глаукому, пацієнтам з утрудненим сечовиділенням, запором, міастенією гравіс, деменцією.

Для хворих, які одночасно отримують лікування іншими засобами, що пригнічують ЦНС, або холіноблокаторами дозу потрібно коригувати.

Слід уникати прийому алкоголю або інших седативних препаратів у період лікування Гідроксизином-ЗН.

Слід дотримуватись обережності, призначаючи препарат особам, схильним до серцевої аритмії, у тому числі з дисбалансом електролітів (гіпокаліємія, гіпомагніємія), з хворобами серця або хворим, які отримують протиаритмічні препарати. Для таких пацієнтів слід розглянути застосування альтернативної терапії.

Для хворих із подовженням інтервалу QT слід розглянути застосування альтернативної терапії.

Хворим літнього віку лікування слід розпочинати з половини терапевтичної дози.

Для хворих із порушенням функції печінки або з помірно вираженою чи тяжкою формою ниркової недостатності дозу слід зменшити.